ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №2а-8014/12/1370
адміністративне провадження №К/9901/30866/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №2а-8014/12/1370
за позовом Львівського обласного клінічного діагностичного центру до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Західного офісу Держаудитслужби (правонаступника Державної фінансової інспекції у Львівській області) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Глушка І.В., суддів Большакової О.О., Макарика В.Я.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Львівський обласний клінічний діагностичний центр (далі - Діагностичний центр, позивач) звернувся до суду із позовом до Державної фінансової інспекції у Львівській області (далі - ДФІ у Львівській області, відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати вимогу ДФІ у Львівській області від 04 вересня 2012 року №04-15м/6809 у частині, якою Діагностичний центр зобов`язано забезпечити максимальне відшкодування завданих збитків шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівбудмакс" та не допускати в подальшому включення до кошторису незумовлених потребами витрат.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про помилковість і безпідставність висновків ревізії фінансово-господарської діяльності Діагностичного центру в частині, що стосується включення до кошторису витрат, пов`язаних з обслуговуванням комп`ютерного та магнітно-резонансного томографів, придбаних у ТОВ "Львівбудмакс".
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДФІ у Львівській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Діагностичного центру за період з 01 червня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 06 серпня 2012 року № 04-21/24 (далі - Акт ревізії).
4. Ревізією установлено завдання Діагностичному центру збитків на суму 1199500,00 грн унаслідок неповного виконання його контрагентом договору на придбання та обслуговування комп`ютерного та магнітно-резонансного томографів.
5. Як зазначено в Акті ревізії, між позивачем і ТОВ "Львівбудмакс" було укладеного договір на придбання та обслуговування комп`ютерного та магнітно-резонансного томографів від 14 жовтня 2008 року №14/01, на умовах якого ТОВ "Львівбудмакс" зобов`язувалося за власні кошти протягом десяти років здійснювати сервісне обслуговування придбаного обладнання.
6. Проте механізм здійснення сервісного обслуговування придбаних позивачем у ТОВ "Львівбудмакс" томографів указаним договором визначений не був, унаслідок чого останнє договір у цій частині не виконувало й було фактично звільнено від відповідальності за невиконання вказаних зобов`язань.
7. Водночас у період з 2010 по 2012 рік позивачем були укладені договори на сервісне обслуговування томографів із ЗАТ/ПрАТ "Укрмедтехніка", видатки на які з Державного бюджету України склали 1199500,00 грн.
8. На підставі Акта ревізії ДФІ у Львівській області було складено та надіслано Діагностичному центру вимогу від 04 вересня 2012 року №04-15м/6809, якою позивача зобов`язано забезпечити максимальне відшкодування завданих збитків шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед ТОВ "Львівбудмакс".
9. Не погоджуючись з вимогою органу державного фінансового контролю в цій частині, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування вимоги в частині зобов`язання Діагностичного центру забезпечити максимальне відшкодування завданих збитків шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед ТОВ "Львівбудмакс" відмовлено.
11. Суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 15 квітня 2014 року в справі №21-40а14, від 18 вересня 2014 року в справі №31-332а14, від 07 жовтня 2014 року в справі №21-368а14, від 20 січня 2015 року в справі № 21-603а14, зазначив, що в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, у якій також може бути зазначений розмір збитків, спричинений виявленими порушеннями.
12. Проте вимога органу державного фінансового контролю не може бути підставою для стягнення відповідних збитків, виявлених під час ревізії. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом в інтересах держави.
13. Таким чином суд першої інстанції уважав, що збитки чи інші суми, які підлягають стягненню, відшкодовуються в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не суд, який розглядає адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
14. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 грудня 2016 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нову, якою адміністративний позов задовольнив:
15.1. визнав протиправною та скасував вимогу ДФІ у Львівській області від 04 вересня 2012 року №04-15м/6809 у частині забезпечення максимального відшкодування завданих збитків шляхом проведення претензійно-позовної роботи перед ТОВ "Львівбудмакс" та недопуску в подальшому включення до кошторису не зумовлених потребами витрат.
15. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції керувався тим, орган державного фінансового контролю, виконуючи свої функції, не має повноважень зобов`язувати підконтрольну установу звертатися до суду з позовами до інших господарюючих суб`єктів для відшкодування збитків.
16. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що приписи зазначених норм матеріального права не наділяють суб`єкта владних повноважень правами щодо спонукання господарюючого суб`єкта на проведення претензійно-позовної роботи та зобов`язання звернення до суду про відшкодування завданих збитків з іншого господарюючого суб`єкту.
17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що збитки, завдані об`єкту контролю, відшкодовуються шляхом звернення органом державного фінансового контролю з позовом до суду в інтересах держави, а тому оскаржувана вимога в частині зобов`язання позивача відшкодувати збитки шляхом проведення претензійно-позовної роботи є протиправною.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вимоги органу державного фінансового контролю не є підставою для примусового стягнення збитків, про які у ній йдеться. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу фінансового контролю з позовом до суду, який зобов`язаний перевірити їхню обґрунтованість та правильність їх обчислення, що виключає можливість надання оцінки оскаржуваній вимозі за позовом підконтрольної установи до органу державного фінансового контролю.
20. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно установив обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
22. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
23. 28 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
24. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.
25. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 16 січня 2020 року, у зв`язку із унесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палатах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
31. Водночас, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.