ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №826/510/16
адміністративне провадження №К/9901/10417/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу військової частини А 0515 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року (головуючий суддя - Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Саприкіна І.В., Глущенко Я.Б.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до військової частини А0515
про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини А0515 про визнання неправомірним та скасування наказу від 17.12.2015 №45, поновлення на посаді провідного спеціаліста секретного відділу департаменту військової частини А0515, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.12.2015 по день поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ є безпідставним, оскільки фактично не відбулось скорочення штату. Крім того, позивачка вказує, що має переважне право на залишення на роботі оскільки в її сім`ї не має інших працівників із самостійним заробітком; вона має тривалий безперервний стаж роботи та навчається без відриву від виробництва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ військової частини А0515 від 17.12.2015 №45 в частині звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста секретного відділу департаменту військової частини А0515.
Стягнуто з військової частини А 0515 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 28119,05 грн.
Звернуто до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста секретного відділу департаменту військової частини А0515 та стягнення з Військової частини А0515 на корить ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 4880,26 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження скорочення чисельності працівників відділу, тому оскаржуваний наказ є безпідставним та підлягає скасуванню. У зв`язку з протиправністю наказу від 17.12.2015 №45 суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді провідного спеціаліста секретного відділу департаменту військової частини А0515 із виплатою на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 28119,05 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року апеляційну скаргу представника Військової частини А0515 - Савченко Юлії Сергіївни залишено без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року змінено в частині розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь позивача, зазначивши суму, що підлягає стягненню 27886,66 грн.
Змінюючи судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що період вимушеного прогулу позивачки становить з 17.12.2015 по 12.08.2016, оскільки 17 грудня 2015 року є днем звільнення позивача, тобто останнім її робочим днем. За таких обставин, колегія суддів вирішила, що період вимушеного прогулу позивача є з 18.12.2015 по 12.08.2016, що становить 162 робочі дні, а тому позивачу належить до виплати (з вирахуванням виплаченої вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку) 27886,66 грн, а не 28119,05 грн, як зазначено судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
26 жовтня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга військової частини А 0515 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, в якій відповідач просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що справа вирішувалась судом першої інстанції в порядку письмового провадження, хоча відповідного клопотання відповідач не заявляв. Вважає, що у зв`язку з передчасним переходом судом до розгляду справи в письмовому провадженні, відповідачем не було подано до першої інстанції ряд доказів на підтвердження фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору. Вказує, що цими доказами підтверджується факт скорочення штату у військовій частині, а також істотна зміна завдань та обов`язків за посадою, що мало наслідком зміну вимог до рівня кваліфікації працівника, який обійматиме цю посаду. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції подані ним докази, які не досліджувались судом першої інстанції, також досліджені не були. Вказує, що апеляційний суд не запропонував відповідачу надати докази отримання позивачем допомоги по безробіттю і не витребував такі докази з власної ініціативи.
Позивачем до Суду подано заперечення на касаційну скаргу, в якому вказано про безпідставність викладених в ній доводів. Позивач просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка має безперервний стаж роботи у військовій частині А0515 з 1999 року.
З наданого позивачем штатного розпису, затвердженого наказом від 21.08.2012, у відділі, в якому працювала позивачка, було наявно 3 посади військовослужбовців та 2 посади працівників; з штатного розпису, затвердженого наказом від 13.10.2015, наявний тотожний відділ, в якому 2 посади військовослужбовців та 4 посади працівників.
З матеріалів справи вбачається, що позивачку 05.10.2015 попереджено про наступне вивільнення та запропоновано переведення на посаду спеціаліста державної служби 1 категорії відділу управління департаменту військової частини А0515 або взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста державної служби (т. 1 а.с. 33). Судом встановлено, що позивачка від запропонованої посади відмовилась з посиланням на великий досвід роботи.
Наказом командира військової частини А0515 від 17.12.2015 №45 ОСОБА_1 звільнено з посади провідного спеціаліста державної служби відділу департаменту військової частини А0515 у зв`язку із скороченням штату працівників.
Відповідно до довідки від 12.02.2016 №222/4/238/118/58 (т. 1 а.с. 19) середньомісячний розмір заробітної плати позивачки становить 4880,26 грн., середньоденній 232,39грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно із ст. 30 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється з підстав визначених вказаною статтею.
Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ст. 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Відповідно до частини третьої ст. 49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.