ПОСТАНОВА
Іменем України
16 березня 2020 року
Київ
справа №826/6522/15
провадження №К/9901/14853/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Заступника начальника відділу інспекції державного контролю об`єктів культурної спадщини та археологічного нагляду Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Печінкіна Андрія Віталійовича та Головного спеціаліста відділу інспекції державного контролю об`єктів культурної спадщини та археологічного нагляду Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Купрієнка Євгена Ігоровича, третя особа: Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування припису, за касаційною скаргою Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Губської О.А., Парінова А.Б., Беспалова О.О., від 7 липня 2016 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" (далі - позивач, ТОВ "Дім на Пушкінській") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), Заступника начальника відділу інспекції державного контролю об`єктів культурної спадщини та археологічного нагляду Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Печінкіна Андрія Віталійовича та Головного спеціаліста відділу інспекції державного контролю об`єктів культурної спадщини та археологічного нагляду Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Купрієнка Євгена Ігоровича, третя особа: Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 1 квітня 2015 року №191/П.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що в акті від 1 квітня 2015 року відповідач дійшов висновку, що умови охоронних договорів в частині збереження об`єктів культурної спадщини власником не виконуються, що призводить до погіршення стану пам`яток архітектури. Доводи, викладені в акті від 1 квітня 2015 року, підтверджуються відповідною фотофіксацією.
Доводи позивача на те, що акт огляду від 1 квітня 2015 року не відповідає фактам реального огляду садиби, оскільки територія, на якій розміщується садиба є закритою, а потрапити на неї без відома позивача неможливо, суд першої інстанції визнав такими, що не підтверджуються відповідними доказами. Жодних документів, які б спростовували доводи, викладені у акті огляду від 1 квітня 2015 року та зафіксовані фотофіксацією до акту огляду, на думку суду, позивачем не надано.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням норм чинного законодавства, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що під час вищезазначеного огляду пам`ятки архітектури відповідачем виконувалися повноваження щодо дотримання законодавства про охорону культурної спадщини та вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам`ятки, здійснювався огляд пам`ятки архітектури та перевірка належного утримання та використання пам`ятки архітектури, а не проводилася перевірка господарської діяльності позивача, що спростовує посилання позивача на проведення перевірки його господарської діяльності під час дії обмежень проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2016 року скасовано судове рішення суду першої інстанцій та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що органи охорони культурної спадщини є контролюючими органами і уповноважені здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства в галузі охорони культурної спадщини, зокрема шляхом проведення перевірок та оглядів. Однак, судова колегія акцентувала увагу на тому, що при здійсненні такого контролю вони мають дотримуватися вимог чинного законодавства, яким регламентовано порядок здійснення перевірок, і застосування до суб`єкта господарювання, який допустив порушення вимог законодавства в сфері охорони культурної спадщини, таких заходів реагування, як внесення на його адресу припису про усунення таких порушень, може здійснюватися не на підставі результатів огляду місцевості (будь-яких інших об`єктів), а виключно за результатами перевірки суб`єкта господарювання, оскільки лише в межах перевірки суб`єкта господарювання, наявності або відсутності у нього відповідних документів, можливо зробити висновок про наявність або відсутність порушень вимог законодавства з боку суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки припис є юридично значимим та обов`язковим до виконання рішенням і чинним законодавством передбачено відповідальність за його невиконання, то його винесенню має передувати проведення заходу державного нагляду (контролю), а саме перевірки, із дотриманням визначених законом вимог щодо порядку його призначення, проведення та оформлення результатів. Відповідач не заперечував тієї обставини, що дозволу Кабінету Міністрів України для проведення заходу державного нагляду (контролю) з питань дотримання вимог законодавства позивачем, він не отримував, поряд із цим, суб`єктом господарювання також заявка з цього приводу контролюючому органові не подавалася. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів установила, що захід зі здійснення державного контролю, було проведено відповідачем без дотримання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", положень пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 28 грудня 2014 року від № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами", тобто без дозволу (видання Кабінетом Міністрів України відповідного розпорядження) на проведення такої перевірки.
Крім того, судова колегія звернула увагу на те, що підставою для винесення оскаржуваного припису слугував висновок контролюючого органу в акті візуального обстеження від 1 квітня 2015 року, згідно з яким, позивачем не виконуються умови охоронних договорів в частині збереження об`єктів культурної спадщини, що призводить до погіршення стану пам`яток архітектури, що слугувало підставою винесення відповідним органом охорони культурної спадщини відповідного розпорядження про зобов`язання здійснення цих заходів. Однак, всупереч наведеного відповідачем було винесено припис, а не розпорядження. Крім того, суд зазначив, що оскаржуваний припис не відповідає вимогам законодавства, оскільки виданий не начальником Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а іншою посадовою особою, у зв`язку з чим він не може бути визнаний правомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 квітня 2015 року відповідачем було здійснено огляд належних позивачеві будинків №№ 35-А, Б; 37-А, Б на вул. Пушкінській у Шевченківському районі міста Києва, які в комплексі являють собою "Міську садибу Міхельсона" (далі за текстом - садиба).
6. Зазначена садиба наказом Міністерства культури і туризму України від 7 вересня 2006 року № 747/0/16-06 занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер № 231, яка розташована у Центральному історичному ареалі міста.
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 жовтня 2010 року позивачем укладено з Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації охоронні договори №№ 2538, 2539, 2540, 2541, предметом охорони яких є зазначені будинки - частини садиби.
Відповідно до умов цих договорів позивач як власник садиби несе відповідальність за рухоме майно (садибу), що належить до об`єкта культурної спадщини. Відповідно до пункту 5.3 охоронних договорів позивач зобов`язаний утримувати садибу в належному санітарному, протипожежному і технічному стані. Мати у будинках належне обладнання згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів. Пунктом 5.10 охоронних договорі позивач зобов`язаний своєчасно проводити поточний та капітальний ремонти об`єкта культурної спадщини та роботи по впорядкуванню території будинків. Виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені у пункті 13 охоронних договорів, у разі потреби - в терміни, визначені окремими розпорядженнями відповідача. Згідно з пунктом 5.11 охоронних договорів позивач зобов`язаний проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом відповідача. Копії матеріалів про проведення обміру та дослідження об`єктів культурної спадщини, а також науково-проектну документацію безоплатно передавати відповідачу в 10-денний термін після її затвердження.
8. За результатами огляду садиби відповідачем складено акт візуального обстеження пам`ятки архітектури місцевого значення "Міська садиба Міхельсона" по вул. Пушкінська, 35-37 у Шевченківському районі міста Києва від 1 квітня 2015 року.
9. Згідно із висновком зазначеного акта, умови охоронних договорів в частині збереження об`єктів культурної спадщини власником не виконуються, що призводить до погіршення стану пам`яток архітектури.
10. Такий висновок мотивований тим, що як було встановлено під час огляду, садиба не має ознак використання і перебуває у незадовільному аварійному стані. Будинки та їх приміщення знаходяться в занедбаному стані. У деяких приміщеннях будинків відсутня підлога та перекриття. Наявні пошкодження архітектурних елементів, карнизів, балконів, сходів. В деяких віконних отворах вибиті шибки. Виявлені вертикальні та горизонтальні тріщини на фасадах будинків. Ознак робіт по збереженню садиби та створенню власником належних умов для її використання не виявлено. Прибудинкова територія перебуває у незадовільному стані і потребує проведення робіт з благоустрою.
11. У зв`язку із цим, відповідачем було винесено припис від 1 квітня 2015 року № 191/П, у якому зафіксовано, що позивач не виконує вимоги охоронних договорів в частині утримання пам`яток у належному санітарному, протипожежному і технічному стані (порушення пункту 5.3 охоронних договорів), своєчасно проводити поточний і капітальний ремонт вказаних об`єктів культурної спадщини і роботи по впорядкуванню їх території, проведення реставраційних робіт, в терміни, які визначені в охоронних договорах (порушення пунктів 11, 13 охоронних договорів), чим порушено частину першу статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
12. З метою усунення встановлених порушень відповідач у зазначеному приписі вимагав від позивача наступне: 1. Надати на розгляд проектну документацію з консервації зазначених об`єктів для погодження в установленому порядку відповідно до чинного законодавства. 2. Отримати дозвіл на виконання робіт з консервації. 3. Привести зазначені об`єкти культурної спадщини до належного стану.
13. 2 квітня 2015 року припис було надіслано позивачеві рекомендованим листом, який отримано останнім 6 квітня 2015 року.
14. Вважаючи даний припис відповідача незаконним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. Касаційна скарга Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обґрунтована тим, що органи охорони культурної спадщини є органами державного управління у сфері охорони культурної спадщини, їх збереження, належного утримання. Ці органи здійснюють нагляд за дотриманням законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а не суб`єктів господарювання.
Вказує, що Управління виявило правопорушення відносно неналежного утримання пам`яток архітектури місцевого значення, а не проводило перевірку діяльності позивача як юридичної особи. Вважає твердження суду щодо необхідності проведення перевірки позивача безпідставними, оскільки Управлінням здійснювався лише контроль за виконанням охоронних договорів в частині утримання об`єкта. Також скаржник посилається на пріоритетність норм Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 3 жовтня 1985 року, ратифікованої Україною.
16. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому посилається на необґрунтованість викладених в ній доводів. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Правові засади здійснення охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини".
18. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
19. Згідно частини першої статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
20. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
21. Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них; погодження документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони культурної спадщини; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.
22. Згідно з частиною другою статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, крім іншого: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них, застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.
23. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язаний утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього закону та охоронного договору.