ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №814/2546/17
адміністративне провадження №К/9901/58793/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 814/2546/17
за позовом ОСОБА_1
до Господарського суду Миколаївської області,
третя особа - Державна казначейська служба України,
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018, (постановлену у складі колегії суддів: Крусяна А.В., Градовського Ю.М., Лук`янчук О.В.)
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Господарського суду Миколаївської області (далі - відповідач), третя особа - Державна казначейська служба України, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у зв`язку з відставкою;
- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, визначеному у відповідності до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07 липня 2010 року (далі - Закон № 2453-VI).
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що при звільненні їй було виплачені належні суми, за виключенням вихідної допомоги, передбаченої частиною 1 статті 136 Закону № 2453-VI. Позивач вважає, що оскільки приписами Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VII від 27 березня 2014 року (далі - Закон № 1166-VII), частину 1 статті 136 Закону № 2453-VI було виключено, а тому положення Закону № 1166-VII за своєю суттю є такими, що істотно порушують законодавчо визначені до цього гарантії незалежності суддів, зокрема взагалі скасовують право судді у відставці на отримання вихідної допомоги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 позов задоволено:
- визнано протиправними дії відповідача, оформлені листом від 20.06.2017 №08/33/5637/17, щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді господарського суду Миколаївської області;
- зобов`язано відповідача провести нарахування та виплату вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, визначеному у відповідності до статті 136 Закону № 2453-VІ.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зміни норми і встановлення статтею 136 Закону № 2453-VІ розміру вихідної допомоги судді при виході у відставку в 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, а в подальшому і виключення цієї норми на підставі Закон № 1166-VII стосуються лише тих суддів, які набули право на відставку і отримання пов`язаних з цим виплат після набуття чинності зазначеними новими законодавчими положеннями, і не можуть розповсюджуватися на позивачку, оскільки право на вихідну допомогу виникло до відповідних законодавчих змін.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018, скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та прийнято по справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки право на відставку позивачем реалізовано після набрання чинності Закону № 1166-VII.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що Закон № 1166-VII, яким виключено статтю 136 із Закону № 2453-VI, не поширюється на позивача, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Також зазначає, що вихідна допомога є не тільки соціальною виплатою судді у відставці, а й складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади у відставку. Ця допомога є майном позивачки і вона не може бути зменшена або скасована.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
07 жовтня 2016 наказом № 221-а голови Господарського суду Миколаївської області позивача було звільнено з посади судді у зв`язку з виходом у відставку відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 22.09.16 № 1600-VIII.
06 червня 2017 позивач звернулася із заявою до відповідача про вирішення питання про нарахування та виплату вихідної допомоги, у зв`язку з виходом у відставку.
Листом господарського суду Миколаївської області від 20.06.2017 за № 08-33/5637/17, позивачеві повідомлено про відсутність правових підстав для виплати вихідної допомоги, оскільки стаття 136 Закону № 2453-V1, якою передбачалась вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратила чинність.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон N 460-IX).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ "Про статус суддів" було визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. При цьому частиною третьою цієї ж статті встановлювалось, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.