ПОСТАНОВА
Іменем України
16 березня 2020 року
Київ
справа №560/267/19
адміністративне провадження №К/9901/22002/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Хмельницький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Шевчука О.П. від 25 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Білої Л.М., Сторчака В. Ю., Ватаманюка Р.В. від 18 червня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Хмельницький обласний військовий комісаріат, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та скасувати пункт 54 протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних виплат від 07 грудня 2018 року;
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі, передбаченому статтею 16-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, що діяла у період спірних правовідносин, а саме у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами розгляду поданих позивачем документів до Міністерства оборони України через Хмельницький обласний військовий комісаріат для виплати одноразової грошової допомоги 07 грудня 2018 року відповідно до пункту 54 Протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою ОГД та компенсаційних виплат, відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні ОГД з огляду на те, що первинно позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою запроваджувалась виплата ОГД. На переконання позивача, відповідач відмовив у призначенні та виплаті даної одноразової грошової допомоги з підстав, що не передбачені статтею 16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а відтак така відмова є протиправною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення II групи інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною із виконанням обов`язків військової служби, є підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі, передбаченому частиною першою статті 16-2 "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". При цьому, позиція відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки закінчився дворічний строк після первинного встановлення втрати працездатності, є помилковою. Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в пункті 54 рішення Комісії, оформленому протоколом № 122 від 07 грудня 2018 року, не наведено, а відтак комісія Міністерства оборони України, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства України.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року змінено в частині мотивування рішення про задоволення позовних вимог, в решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду в частині мотивів задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлена позивачу ІІ група інвалідності 30 жовтня 2017 року і чинне на той момент законодавство жодним чином не пов`язувало право на отримання одноразової грошової допомоги з датою звільнення позивача з військової служби. Натомість відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги не пов`язана із закінченням дворічного строку після первинного встановлення втрати працездатності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить змінити рішення судів попередніх інстанцій та скасувати їх в частині зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, ухвалити нову постанову в цій частині, якою зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи позивача стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІI групи інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 05 серпня 2019 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 560/267/19.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звільнений в запас наказом командувача Прикордонних військ Збройних Сил Україні від 22 вересня 1994 року № 057-ПМ та згідно з наказом командира військової частини А - 0620 від 12 жовтня 1994 року №205 виключений зі списків особового складу військової частини.
З 12 січня 1986 року по 25 березня 1988 року позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій ДР Афганістан в складі 1074 АП, 108 МСД, 40 ОА, що підтверджується довідкою від 25 вересня 2013 року № 4/259.
Позивач під час виконання бойового завдання в січні 1988 року отримав черепно-мозкову травму, забій поперекового відділу хребта та перебував на стаціонарному лікуванні у в/ч 99427 в м. Кандагарі з 11 січня 1988 року по 24 березня 1988 року, що підтверджується архівною довідкою Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації № 6/3/1-924 .
В результаті огляду позивача військово-лікарською комісією складено довідку МСЕК від 12 вересня 2013 року, якою позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись військові дії.
Під час повторного огляду позивача 30 жовтня 2017 року МСЕК встановила позивачу II групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби.
04 грудня 2017 року позивач звернувся з заявою до Хмельницького обласного військового комісаріату для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із повторним оглядом та отриманням ІІ групи інвалідності, оскільки відповідно до акта огляду МСЕК серії АВ №1082252 від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 довічно встановлено ІІ групу інвалідності з 30 жовтня 2017 року, поранення, контузія, пов`язані із виконанням інтернаціонального обов`язку.
Однак позивач отримав лист, відповідно до якого документи повернуто на доопрацювання. Не погодившись з діями відповідача, позивач оскаржив їх у судовому порядку. За результатами судового розгляду рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі № 822/1343/18, задоволено позовні вимоги в повному обсязі.
На виконання рішення суду у справі № 822/1343/18, 07 грудня 2018 року відповідно до пункту 54 Протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою ОГД та компенсаційних виплат, відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні ОГД з огляду на те, що первинно позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою запроваджувалась виплата одноразової грошової допомоги, а відтак він не має права на одержання зазначеної допомоги.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанції не прийняли до уваги, що первинно позивачу інвалідність ІІІ групи встановлена 16 вересня 2013 року. Враховуючи, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності. Відтак зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 у розмірі 250 прожиткових мінімумів є протиправним.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.