ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №482/83/17
адміністративне провадження №К/9901/34124/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №482/83/17
за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Хробатенка Владислава Геннадійовича про скасування постанови, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Зуєвої Л.Є., суддів Шевчук О.А., Федусика А.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти №1 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Хробатенка Владислава Геннадійовича (далі - інспектор Хробатенко В.Г., відповідач), у якому просив скасувати постанову від 06.01.2017 серії АР №724857 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 06.01.2017 він не знаходився за кермом та не керував транспортним засобом "ВАЗ 21093" з номерним знаком НОМЕР_1, як про це вказано в постанові від 06.01.2017 серії АР №724857.
3. Позивач зазначив, указаний автомобіль 06.01.2017 він передав у користування своєму брату ОСОБА_2, який і залишив його в районі перехрестя вулиць Чкалова та Рюміна у місті Миколаєві у зв`язку з поломкою та повідомив його про це. Відеозапис, який начебто підтверджує наявність його вини, було зроблено в момент, коли позивач підходив до автомобіля, факту керування транспортним засобом та здійснення зупинки у вказаному місці зафіксовано не було, а тому він не може бути доказом у цій справі.
4. Позивач указує, що відповідачем порушено порядок підготовки до розгляду та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: не зважаючи на зауваження і заперечення позивача, відповідач виніс постанову про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, не надав йому можливості скористатися правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідач не вислухав пояснення позивача, не опитав свідків, не надав права ознайомитися з відеозаписом, на який посилається у своїй постанові. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не досліджені докази та не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи.
5. Позивач уважає, що зв`язок між його діями та наявністю правопорушення не доведений і не підкріплений належними доказами, а постанова винесена з порушенням чинного законодавства та без урахування всіх наявних фактичних даних.
6. Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що інспекторами Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у м. Миколаєві ДПП) було виявлено автомобіль "ВАЗ 21093" з номерним знаком НОМЕР_1, який стояв в районі перехрестя вулиць Чкалова та Рюміна у місті Миколаєві на відстані менше 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини. Підійшовши до автомобіля, було виявлено водія ОСОБА_1, який свою вину щодо зупинки транспортного засобу заперечував, при цьому поводився агресивно, зухвало, подекуди вживаючи нецензурну лайку. У подальшому водія було доставлено до відділу поліції для встановлення особи та у його присутності складено постанову про адміністративне правопорушення від 06.01.2017 серії АР №724857. Указані обставини підтверджуються записом нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
7. 06 січня 2017 року інспекторами УПП у м. Миколаєві ДПП в районі перехрестя вулиць Чкалова та Рюміна у м. Миколаєві виявлено автомобіль "ВАЗ 21093" з номерним знаком НОМЕР_1, який, з порушенням пункту 15.9 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), було припарковано ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини. Власником указаного транспортного засобу є ОСОБА_1 .
8. 06 січня 2017 року інспектором Хробатенко В.Г. було винесено постанову АР №724857 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.02.2017 адміністративний позов задоволено.
10. Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що з досліджених доказів, у тому числі записів нагрудної камери поліцейського, не вбачається, що зупинку транспортного засобу з порушенням підпункту "ґ" пункту 15.9 ПДР здійснив саме ОСОБА_1, а тому достовірного підтвердження його вини у вчинені вказаного правопорушення суду надано не було.
11. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, УПП у м. Миколаєві ДПП оскаржило його в апеляційному порядку.
12. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.05.2017 скасував постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.02.2017 і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що, установивши власника вказаного транспортного засобу, яким виявився ОСОБА_1, інспекторами УПП у м. Миколаєві ДПП було запропоновано переставити автомобіль в інше місце, оскільки позивачем порушено пункт 15.9 ПДР, на що позивач спочатку пояснив, що це не він керував транспортним засобом і не він здійснив порушення правил дорожнього руху, а потім почав стверджувати, що у інспекторів немає доказів вчинення зазначеного правопорушення саме ним.
14. Проте з на відеозапису " 2017…0574" убачається, що ОСОБА_1 визнає вчинене ним правопорушення, указуючи, що не захотів далеко переставляти свій автомобіль через снігопад. Також на вказаному відеозаписі позивач зазначає, що завжди у цьому місці припарковує свій автомобіль.
15. Одеський апеляційний адміністративний суд також встановив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що інспектор Хробатенко В.Г при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не в спосіб, передбачений КУпАП.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 та залишити в силі постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.02.2017.
17. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що 06.01.2017 він не знаходився за кермом та не керував автомобілем "ВАЗ 21093" з номерним знаком НОМЕР_1, що можуть підтвердити свідки.
18. Скаржник стверджує, що відповідачем при розгляді справи не було надано жодних доказів на підтвердження його вини у порушенні підпункту "ґ" пункту 15.9 ПДР, а пояснення в частині того, що він завжди припарковував автомобіль в зазначеному місці не свідчать про те, що це було зроблено з порушенням ПДР. Позивач наголошує на відсутності будь-яких доказів того, що автомобіль знаходився на відстані ближче 10 метрів від перехрестя, адже в постанові від 06.01.2017 серії АР №724857 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та на відеозаписі відсутнє посилання про те, чи проводилися заміри.
19. У запереченні на касаційну скаргу відповідач зазначив, що доводи позивача про нездійснення замірів відстані з метою підтвердження складу правопорушення спростовуються відеозаписом №20170106195521000580, що був поданий до суду першої інстанції відповідачем. На вказаному відеозаписі зафіксоване місце знаходження транспортного засобу безпосередньо на перехресті вул. Чкалова та вул. Рюміна. Також інспектори УПП у м. Миколаєві ДПП здійснили замір, щоб додатково підтвердити винуватість особи.
20. Також відповідач указує на те, що ОСОБА_1 не забезпечив явку свідків до суду першої інстанції з метою підтвердження своєї невинуватості.
21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
22. 15 грудня 2017 року у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
23. 05 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
24. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.
25. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 11.06.2019 №705/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15.12.2017 (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
31. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
32. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
34. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.