ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/3640/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт КР"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 (судді: Подобєд І. М., Орєшкіна Е. В., Кощеєв І. М.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт КР"
про стягнення штрафу у розмірі 263 659,20 грн та зобов`язання здійснити поставку товару
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Дніпровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцепт КР" (далі - ТОВ "Акцепт КР") про стягнення 263 659,20 грн штрафу та зобов`язання відповідача здійснити поставку товару відповідно до умов договору № Л/НХ-18133 від 13.02.2018.
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 193, 230 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 549, 610, 629 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором щодо поставки товару з дотриманням обумовленого у договорі строку, що згідно з пунктом 7.2 договору є підставою для нарахування штрафу.
1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Акцепт КР", заперечуючи проти її задоволення, наголошувало на недоведенні позивачем отримання відповідачем заявки на поставку товару, а отже обсягів і строків поставки зазначеної у позовній заяві партії товару, що згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України свідчить про відсутність підстав виникнення у відповідача обов`язку поставки, а відтак порушення ним строків поставки відповідно до пункту 5.1 договору.
Крім того, відповідач акцентував, що посилання позивача на інформацію, зазначену на сайті сервісу відстеження пересилань Укрпошти за номером ідентифікатора поштового відправлення не свідчить про вручення заявки адресату особисто 28.02.2018.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 (суддя Петренко Н. Е.) у задоволенні позову відмовлено.
Аргументуючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем прострочення виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару, визнавши необґрунтованими посилання позивача як на доказ на інформацію з сайту сервісу відстеження пересилань Укрпошти.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "Акцепт КР" на користь АТ "Українська залізниця" штраф у сумі 263 659,20 грн. У задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Акцепт КР" здійснити поставку товару відповідно до умов договору від 13.02.2018 №Л/НХ-18133 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення штрафу, установив прийняття відповідачем до виконання заявки від 16.02.2018 № НХЛьв-1/1694 та виконання цієї заявки з простроченням обумовлених договором строків, отже порушення відповідачем зобов`язань, встановлених у пункті 6.3.1 договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ "Акцепт КР" здійснити поставку товару відповідно до умов договору від 13.02.2018 № Л/НХ-18133 суд апеляційної інстанції установив, що станом на час розгляду справи відповідач виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором щодо поставки позивачеві товару на загальну суму 1 318 296,00 грн, отже такі зобов`язання вважаються припиненими.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019, ТОВ "Акцепт КР" у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 залишити в силі, наголошуючи на залишенні судом апеляційної інстанції поза увагою всіх обставин справи і доводів сторін.
Так, скаржник акцентує, що позовні вимоги обґрунтовано посиланням на обставини неналежного виконання відповідачем умов договору з поставки товару за заявкою позивача від 16.02.2018 № НХЛьв-1/1694 з простроченням обумовлених заявкою строків.
Водночас відповідач наполягав на недоведеності позивачем отримання заявки і акцентував, що посилання позивача на інформацію з сайту Укрпошти не є належним доказом направлення відповідачеві та отримання ним заявки на поставку товару, оскільки ця інформація не містить жодних даних про відправника та одержувача, даних про адресу одержувача, переліку документів, направлених на адресу одержувача.
Проте зазначені обставини суд апеляційної інстанції залишив поза увагою.
Разом з цим, згідно з роздруківкою сервісу відстеження пересилань Укрпошти за номером ідентифікатора поштового відправлення 7902501198071, наданою на вимогу суду першої інстанції, відомості по поштовому відправленню за цим номером ідентифікатора у системі відсутні.
При цьому, у наявному у матеріалах справи листі Дніпропетровської дирекції Укрпошти від 19.12.2018 № 39-Ю-02-41438/3296 зазначено, що під час формування даних про відстеження пересилання поштових відправлень на корпоративному сайті Дніпропетровської дирекції Укрпошти мають місце непоодинокі випадки недостовірного відображення інформації щодо вручення поштових відправлень. У листі наголошено, що інформація про відстеження поштових відправлень не може бути належним доказом вручення адресату конкретного поштового відправлення. У зв`язку з чим Дніпропетровська дирекція Укрпошти не може підтвердити дані про вручення поштового відправлення 7902501198071 та дані про особу, яка його отримала.
Заявник касаційної скарги також наголосив, що недоведеність АТ "Українська залізниця" факту отримання заявки ТОВ "Акцепт КР" стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Українська залізниця" про стягнення штрафу згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019, які залишені без змін постановою Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" просить відмовити у її задоволенні через необґрунтованість доводів скаржника та правильність висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що за результатами проведених відкритих торгів на електронній системі публічних закупівель Prozorro 13.02.2018 між АТ "Українська залізниця" (покупець) та ТОВ "Акцепт КР" (постачальник) укладено договір № Л/НХ-18133/НЮ, за умовами якого постачальник зобов`язався у 2018 році поставити покупцеві товар, асортимент і кількість якого визначається у специфікації № 1 (додаток №1 до договору).
Згідно з пунктом 5.2 договору поставка товару здійснюється протягом не більше 15 днів після письмової заявки покупця.
За змістом пункту 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога АТ "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ "Акцепт КР" 263 659,20 грн штрафу та зобов`язання відповідача здійснити поставку товару відповідно до умов договору від 13.02.2018 № Л/НХ-18133, з посиланням на положення статей 193, 230 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 549, 610, 629 Цивільного кодексу України у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо поставки товару з дотриманням обумовленого у договорі строку.
4.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити поставку товару відповідно до умов договору від 13.02.2018 № Л/НХ-18133, суди установили факт виконання відповідачем своїх зобов`язань з договором щодо поставки товару і повної її оплати покупцем.
Судові рішення у цій частині учасники справи не оскаржують, у зв`язку з чим та з огляду на положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження) судові рішення в цій частині не переглядаються.
4.5. Стосовно позовних вимог АТ "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ "Акцепт КР" 263 659,20 грн штрафу, колегія суддів зазначає таке.
У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтями 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
4.6. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).