ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2020 року
Київ
справа №812/614/17
адміністративні провадження №К/9901/20746/19;К/9901/22567/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Гімона М.М., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Мотигіної Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління ДФС у Луганській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (головуючий суддя Кісельова Є.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року (головуючий суддя Арабей Т.Г., судді - Геращенко І.В., Сіваченко І.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську про визнання протиправними дій та рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" (далі - ТОВ "ЛЕО") звернулося до суду з позовом до Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Луганська ОДПІ), Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), третя особа Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську, в якому просило:
визнати протиправними дії Луганської ОДПІ щодо відмови позивачу повернути надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток у сумі 57 208 895,66 грн;
визнати протиправним та скасувати рішення Луганської ОДПІ від 28 лютого 2017 року № 446/12-36-70;
зобов`язати податковий орган скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення ТОВ "ЛЕО" заліку надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 57 208 895,66 грн у рахунок сплати позивачем податку на додану вартість у зазначеній сумі;
визнати протиправною бездіяльність Луганської ОДПІ щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 14 червня 2017 року вих. № 01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68 554 грн;
зобов`язати Луганську ОДПІ скласти та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення ТОВ "ЛЕО" заліку надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 68 554 грн, у рахунок сплати позивачем податку на додану вартість у зазначеній сумі 68 554 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Луганської ОДПІ щодо відмови ТОВ "ЛЕО" у поверненні надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 23 507 471 грн. Зобов`язано ГУ ДФС у Луганській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 23 507 471 грн, шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок ТОВ "ЛЕО". Визнано протиправною бездіяльність Луганської ОДПІ щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 14 червня 2017 року вих. № 01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68 554 грн. Зобов`язано Луганську ОДПІ розглянути заяву ТОВ "ЛЕО" від 14 червня 2017 року вих. №01-20/2/45 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68 554 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Луганської ОДПІ на користь позивача судовий збір у розмірі 1200 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Луганській області на користь ТОВ "ЛЕО" судовий збір у розмірі 1200 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач також до Верховного Суду подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ЛЕО" у декларації з податку на прибуток за 2013 рік задекларовано податок на прибуток у сумі 21474702,56 грн, що підтверджується відомостями, зазначеними у рядку 11 вказаної декларації. У рядку 14 зазначеної декларації вказано відомості щодо зменшення суми податку на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі 45020313 грн, а у рядку 23 цієї ж декларації позивачем самостійно визначено розмір авансового внеску з податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті щомісячно, у сумі 1789559 грн, що підтверджується зворотнім боком облікової картки ТОВ "ЛЕО".
Позивачем протягом 2013 року та у січні-лютому 2014 року сплачувалися авансові платежі з податку на прибуток, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 30 травня 2013 року № 13860 у сумі 6124 308 грн, від 27 червня 2013 року №20519 у сумі 6124308 грн, від 30 липня 2013 року № 21182 у сумі 6124308 грн, від 30 серпня 2013 року № 21746 у сумі 5100000 грн, від 30 серпня 2013 року № 21749 у сумі 1024308 грн, від 30 вересня 2013 року № 22355 у сумі 6124308 грн, від 30 жовтня 2013 року №22955 у сумі 6124308 грн, від 15 листопада 2013 року № 23349 у сумі 1298000 грн, від 28 листопада 2013 року № 23581 у сумі 4826308 грн, від 6 грудня 2013 року №23828 у сумі 4 000 000 грн, від 9 грудня 2013 року № 23845 у сумі 130220 грн, від 13 грудня 2013 року № 23960 у сумі 700000 грн, від 20 грудня 2013 року № 24142 у сумі 100000 грн, від 27 грудня 2013 року № 24262 у сумі 1 194 088 грн, від 24 січня 2014 року № 409 у сумі 2800000 грн, від 30 січня 2014 року № 518 у сумі 3324308 грн, від 31 січня 2014 року №561 у сумі 1050000 грн, від 21 лютого 2014 року № 1052 у сумі 3045000 грн, від 28 лютого 2014 року № 1142 у сумі 2029308 грн.
Згідно відомостей на зворотному боці облікової картки ТОВ "ЛЕО", авансові внески з податку на прибуток позивачем сплачувалися по лютий 2014 року включно, у період з березня 2014 року по лютий 2015 року авансові внески з податку на прибуток позивачем не сплачувалися.
У відповідності до вимог статті 43 Податкового кодексу України позивач звертався до податкового органу із заявами: від 14 березня 2014 року № 01-32/2/2006, від 31 березня 2014 року № 01-32/2/261, від 27 травня 2014 року № 01-32/2/400, від 27 травня 2016 року № 01-31/2/96, від 3 серпня 2016 року № 01-31/2/177 про повернення переплати з податку на прибуток приватних підприємств, шляхом погашення інших податкових зобов`язань. Вказані заяви позивача були частково задоволені відповідачем, а саме погашено: грошове зобов`язання (податковий борг) з податку на додану вартість на суму 10036,58 грн та грошове зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року № 0000101400 у сумі 156,76 грн.
Згідно листів позивача, загальна сума нарахованих та сплачених авансових внесків з податку на прибуток у 2013 році склала 66495016 грн. За даними декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік податок на прибуток склав 21 474 703 грн, надміру сплачена сума на прибуток склала 45020313 грн.
Вказаний факт сторонами не заперечувався.
15 лютого 2017 року ТОВ "ЛЕО" подало до Луганської ОДПІ заяву № 01-31/2/42 про повернення суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 57 208 895,66 грн, шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок позивача.
Податковий орган листом від 28 лютого 2017 року № 446/12-36-070 повідомив позивача про те, що сума надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 57 208 895,66 грн, згідно інтегрованої картки ТОВ "ЛЕО" не значиться.
Згідно відомостей, наявних на зворотному боці облікової картки ТОВ "ЛЕО", податковим органом на підставі самостійно поданої позивачем декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, щомісячно зараховувалися авансові внески у розмірі 1 788 585 грн, за рахунок наявної суми переплати з відповідного податку. Станом на лютий 2015 року за позивачем рахується сума переплати з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 23507471 грн.
Позивач, вказуючи на те, що податковий орган не мав права самостійно зараховувати авансові внески щомісячно у розмірі 1788585 грн з суми переплати з податку на прибуток підприємств та вважаючи, що сума переплати вказаного податку складає 57208895,66 грн, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки за позивачем рахується сума переплати з податку на прибуток підприємств у розмірі 23507471 грн, то бездіяльність податкового органу щодо не складення та не подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про проведення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 23 507 471 грн є протиправною, а тому суд зобов`язав відповідача вчинити такі дії. Крім того, судом зобов`язано Луганську ОДПІ розглянути заяву ТОВ "ЛЕО" про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток у сумі 68554 грн, що виникла під час здійснення господарської діяльності Київським представництвом ТОВ "ЛЕО", яке припинено 10 грудня 2013 року, оскільки відповідачем не було надано відповідь на вказану заяву позивача від 14 червня 2017 року № 01-20/2/45.
Зазначена позиція підтримана Першим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені статтею 43 ПК України.
Відповідно до пунктів 43.1-43.4 статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність таких обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України.
Датою ж виникнення надміру сплаченої суми у розумінні пункту 43.3 статті 43 ПК України вважається саме дата подання податкової декларації за звітний період, у даному випадку за 2013 рік.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларація з податку на прибуток за 2013 рік подана позивачем та прийнята податковим органом 28 лютого 2014 року, що підтверджено квитанціями №1 та №2, отже право на повернення переплати виникло у позивача з березня 2014 року.
14 березня 2014 року ТОВ "ЛЕО" звернулося до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, в якій зазначило суму переплати 45020313 грн та просило частину зазначеної суми перерахувати на сплату інших грошових зобов`язань.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України, зокрема, передбачено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань.
Як встановлено судами, у рядку 23 декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік позивачем самостійно було визначено розмір щомісячного авансового внеску з податку на прибуток підприємства, що підлягав сплаті у сумі 1789559 грн.
Згідно приписів вимог статті 87 ПК України сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також, зокрема: за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1статті 43 цього Кодексу.