1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



16 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1162/19



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,



розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп"



на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 (суддя Приходько І.В.)



у справі № 910/1162/19



за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Люмах"

про стягнення заборгованості в сумі 317 077,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" (далі - ТОВ "ДС Пром Груп") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Люмах" (далі - ТОВ "Гарант Люмах") про стягнення заборгованості в сумі 317 077,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 10.09.2018 № 10/09/18 в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 249 524,35 грн, яку позивач просив стягнути з урахуванням, передбачених умовами договору, пені за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі 34 947,03 грн за період з 11.09.2018 по 30.01.2019, штрафу за порушення строків оплати товару в розмірі 10 % від суми боргу, що становить 24 952,43 грн, а також 3 % річних в сумі 2 912,25 грн та інфляційних втрат в сумі 4 740,96 грн, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що вимоги позивача не є достатньо обґрунтованими, оскільки останнім належними та допустимими доказами не доведено обставин реального виникнення між сторонами господарських правовідносин шляхом укладення та прийняття до виконання договору поставки від 10.09.2018 № 10/09/18 та не надано доказів, які свідчили б про порушення його законних прав та інтересів відповідачем у межах позадоговірних відносин.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2019 року ТОВ "ДС Пром Груп" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ТОВ "ДС Пром Груп" обґрунтовує, зокрема, тим, що при вирішенні справи судами попередніх інстанцій не застосовано положення статей 6, 7 ЦК та не враховано, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; відповідно до статей 3, 5, 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму; судами попередніх інстанцій не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема умовам договору від 10.09.2018 № 10/09/18, товарно-транспортній накладній від 11.09.2918 № А110918-1, подорожньому листу та показанням свідка, які підтверджують факт поставки товару за зазначеним договором; суди попередніх інстанцій не звернули уваги на факт оформлення та реєстрації позивачем податкових накладних по двом операціям поставки товару, що свідчить про неповне з`ясування судами обставин справи; апеляційним судом безпідставно не прийнято письмові докази та не враховано, що такі докази на час розгляду справи у суді першої інстанції не існували.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "ДС Пром Груп", заявлена до ТОВ "Гарант Люмах", про стягнення заборгованості за договором поставки від 10.09.2018 № 10/09/18 обґрунтована тим, що 10.09.2018 позивач з власної електронної пошти надіслав на електронну пошту відповідача примірник договору поставки від 10.09.2018 № 10/09/18, а відповідач 10.09.2019 з електронної пошти надіслав позивачу скан-копію договору з підписом та печаткою. На підтвердження факту укладення згаданого договору та виникнення між сторонами господарських зобов`язань позивачем надано скріншоти електронного листа з зображенням надісланих файлів та зазначено про відсутність оригіналу договору, підписаного та скріпленого печатками обох сторін.

Також судами установлено, що відповідно до пункту 1.1 скан-копії зазначеного договору поставки від 10.09.2018 № 10/09/18 постачальник (позивач) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність замовника (відповідача), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити товар - бітумну емульсію різних типів. Згідно з пунктом 1.2 цього договору асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці згідно умов даного договору, зазначається у видаткових накладних.

За умовами пункту 4.1 зазначеного договору розрахунки за поставлений товар проводяться за 100 % передоплатою після отримання від постачальника рахунка на оплату товару.

10.09.2018 ТОВ "Гарант Люмах" перерахувало на рахунок ТОВ "ДС Пром Груп" два платежі у загальній сумі 298 054,24 грн з призначенням платежів: "оплата за емульсія бітумна". Будь-яких посилань на номер та реквізити договору, рахунок-фактуру, видаткову накладну тощо вказані платежі не містять.

11.09.2018 позивачем на електронну пошту відповідача було надіслано електронний лист, що містив скановану копію рахунка на оплату від 11.09.2018 № 55 та видаткову накладну від 11.09.2018 № 96 на суму 249 524,35 грн. Ці обставини позивач підтвердив виключно скріншотами із зображенням надісланих файлів. Оригіналу видаткової накладної, підписаної сторонами, позивачем надано не було.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов зазначеного договору, своєчасно не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

ТОВ "Гарант Люмах", заперечуючи проти позову, послалося на те, що договір поставки від 10.09.2018 № 10/09/18 є неукладеним, оскільки цей договір відповідачем підписано не було, оригінал зазначеного договору, підписаного самим позивачем, відповідачу також не передавався. Водночас відповідач зауважив, що на підставі виставленого позивачем рахунку від 10.09.2018 № 53 він здійснив 100 % передоплату за емульсію бітумну на загальну суму 276 054,24 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.09.2018 № 587 на суму 198 000,00 грн та платіжним дорученням від 10.09.2018 № 589 на суму 78 054,24 грн. Після оплати позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною від 10.09.2018 № 94 на суму 276 054,24 грн. У подальшому жодних замовлень на поставку товару та відповідно самої поставки не було, будь-яких інших підписаних документів від позивача не надходило.

За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 ГК).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 ГК).

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У пункті 1 частини 1 статті 208 ЦК передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 статті 207 ЦК).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК).


................
Перейти до повного тексту