ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 927/84/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря судового засідання - помічника судді Жили Б.В.
за участю представників: Кредитор (представник ПАТ АТ "Укргазбанк") - Авраміч В.О. (дов. №528 від 18.10.2018)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019
(Суддя - Сидоренко А.С.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019
(Колегія суддів у складі: Грек Б.М. - головуючий, Отрюх Б.В., Остапенко О.М.)
у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стефан" ЛТД
до Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього
про визнання банкрутом, -
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні господарського суду Чернігівської області перебуває справа № 927/84/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, визнано вимоги Головного управління ДФС у м. Києві в розмірі 1 447 721,03 грн. та 3 842,00 грн. судового збору; відхилено вимоги Головного управління ДФС у м. Києві в розмірі 1 097 280,66 грн; включено до реєстру вимог кредиторів вимоги Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 39439980) у таких сумах та з зазначеною черговістю задоволення: 3 842,00 грн. - І черга задоволення, 1 447 185,81 грн. основного платежу - ІІІ черга задоволення, 535,22 грн. штрафу - VІ черга задоволення.
3. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що частина кредиторських вимог є необґрунтованими без надання доказів, які підтверджували б факт виникнення податкового боргу, а частина кредиторських вимог заявлені з пропуском строку встановленим ст. 102 ПК України та без врахування мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
4. До Верховного Суду від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 в частині відмовлення у визнанні кредиторських вимог Державної фіскальної служби у місті Києві та винести нову постанову, якою визнати кредиторські вимоги Скаржника у повному обсязі.
5. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:
5.1. Оскаржувані судові рішення не відповідають приписам ст. 236 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
6. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.
Провадження у Верховному Суді
7. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 927/84/16 за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 12.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у даній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на 11 березня 2020 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
Позиція Верховного Суду
8. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді-доповідача та пояснення учасника справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необхідність касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін, виходячи з наступного.
9. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
10. Щодо доводу касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення не відповідають приписам ст. 236 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
11. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
12. Суди попередніх інстанцій розглядаючи кредиторські вимоги Скаржника встановили наступні фактичні обставини справи:
12.1. Кредиторські вимоги податкового органу в загальній сумі становлять 2 545 001,69 грн., у т.ч. 1 955 735,93 грн. основний платіж, 66 969,14 грн. штрафні (фінансові) санкції та 522 296,62 грн. пеня, а саме:
- 1 922 252,63 грн. - заборгованість по орендній платі з юридичних осіб, у т.ч. 1 388 717,03 грн. основний платіж, 53 373,92 грн. штрафні (фінансові) санкції та 480 161,68 грн. пеня.
12.2. На підтвердження заборгованості по даному податку податковим органом подано: податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 20.02.2014, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 323 329,05 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 19.02.2015, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 57 822,83 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 19.02.2016, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 82 860,08 грн.; податкове повідомлення-рішення від 05.11.2015р. № 0053751504 на суму 12 211,09 грн. (штраф); податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 № 0001404230 на суму 96 100,80 грн. (71 987,55 грн. основного платежу та 24113,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 18.02.2016р., якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 144 509,49 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 16.03.2016, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 115 272,77 грн. (114 852,49 грн. основного платежу та 420,28 грн. штрафу); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 16.03.2016, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 40 250,06 грн. (40 149,69 грн. основного платежу та 100,37 грн. штрафу); податкове повідомлення-рішення від 23.03.2016 № 0002131203 на суму 258,90 грн. (штраф); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 20.02.2015, якою визначено податкове зобов`язання в сумі 77 478,66 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 19.02.2016, якою визначено податкове зобов`язання в сумі 111 026,92 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 0000611503 на суму 394,95 грн. (штраф); податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0002021508 на суму 12 395,73 грн. (штраф); податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 18.02.2016, якою визначено податкове зобов`язання в сумі 476 682,08 грн.; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 30.05.2016, якою визначено податкове зобов`язання в загальній сумі 19 851,14 грн. (19 836,57 грн. основного платежу та 14,57 грн. штрафу). За даними документами загальна сума вимог становить 1 570 444,55 грн., у т. ч. 1 520 535,41 грн. основний платіж та 49 909,14 грн. штраф.
12.3. Із заявлених податковим органом вимог, зокрема 3 464,78 грн. штрафу є такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, 530 618,09 грн. основного платежу та 49 115,02 грн. штрафу - такими, що заявлені після закінчення встановленого ст. 102 Податкового кодексу України строку. Крім того, податкові повідомлення-рішення щодо визначення суми штрафу не містять доказів їх вручення/надсилання банкруту.