Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 740/6039/18
провадження № 51-4104 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю. Є.,
прокурора Браїло І. Г.,
захисника Воронова В. І,
засудженої ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270180001251, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у смт. Лунданка Подосинівського району Кіровської області Російської Федерації, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1, яка проживає у АДРЕСА_2, не працюючої, раніше неодноразово судимої, останнього разу: 29 січня 2018 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік; на підставі ст. 75 КК звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання у виді 6 місяців позбавлення волі за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 7 (сім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 відраховується з моменту її затримання, а саме з 2 жовтня 2018 року.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Ніжинської районної лікарні задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ніжинської районної лікарні (вул. Академіка Амосова 1, м. Ніжин, ЄДРПОУ №02006389) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у розмірі 2912 грн 70 коп (дві тисячі дев`ятсот дванадцять гривень сімдесят копійок).
Скасовано арешт на майно, що був накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду від 3 жовтня 2018 року.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 1 жовтня 2018 року близько 23 год 20 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходилась у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2, під час конфлікту з ОСОБА_2, який виник на ґрунті неприязних відносин, умисно, з метою протиправного заподіння смерті іншій людині нанесла три удари кухонним ножем останньому у ліву половину грудної клітки, чим спричинила тяжкі тілесні ушкодження у вигляді трьох колото-різаних ран лівої половини грудної клітки у проекції другого міжребер`я з пошкодженням нижньої грудної артерії та верхівки лівої легені.
Після заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, усвідомлюючи, що виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, а саме позбавлення життя ОСОБА_2, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникла.
Смерть ОСОБА_2 не настала з причин, що не залежали від її волі, так як особами, що перебували на місці події, було вжито заходів щодо забезпечення надання потерпілому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги.
Ухвалою від 14 травня 2019 року Чернігівським апеляційним судом вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 лютого 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 травня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
Засуджена ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує про порушення презумпції невинуватості, оскільки обвинувачення ґрунтується, на її думку, на припущеннях. Вважає, що її дії необхідно було кваліфікувати не за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, а за ч. 1 ст. 121 КК.
Зауважує, що порушення, допущені судом першої інстанції, не були усунені судом апеляційної інстанції, а судовий розгляд у суді апеляційної інстанції проведено із істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Суд апеляційної інстанції своїх висновків належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги, обмежився лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Засуджена зазначає, що призначене судом покарання є несправедливим, у зв`язку з його суворістю. Вважає, що судами попередніх інстанцій не правильно кваліфіковано її дії за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, оскільки судом ОСОБА_2, який був присутній при обставинах надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілому ОСОБА_2, судом допитаний не був.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Браїло І. Г. вважав касаційну скаргу засудженої необґрунтованою та просив відмовити у її задоволенні.
Захисник Воронов В. І. підтримав касаційну скаргу засудженої Перчун Г. О. та просив її задовольнити.
Засуджена ОСОБА_1 касаційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_2 просив задовольнити скаргу засудженої ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також, чи відповідають висновки суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, доводи касаційної скарги засудженої щодо необґрунтованості її засудження за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК аналогічні доводам, на які засуджена та її захисник посилались у своїх апеляційних скаргах.
Визнаючи такі доводи апеляційних скарг безпідставними, суд апеляційної інстанції навів докладні мотиви на їх спростування. Cуд апеляційної інстанції не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути обвинувальний акт, дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_1 та призначити їй покарання відповідно до вимог закону.
Суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в закінченому замаху на вбивство ОСОБА_2 за обставин, викладених у вироку.
Так суд встановив, що ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи на ґрунті особистої неприязні, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_2 та бажаючи їх настання, під час конфлікту з ним, умисно нанесла три удари кухонним ножем останньому, чим спричинила тілесні ушкодження у вигляді: трьох колото-різаних ран лівої половини грудної клітки у проекції другого міжребер`я з пошкодженням нижньої грудної артерії та верхівки лівої легені, що є тяжкими тілесними ушкодженнями. Вказані удари були достатньо сильними, що свідчить про характер виявлених тілесних ушкоджень, які в разі ненадання невідкладної медичної допомоги вочевидь обумовили б смерть потерпілого.
При цьому суд виходив із встановлених у судовому засіданні обставин вчинення злочину, а саме: нанесення трьох ударів кухонним ножем з силою достатньою для їх спричинення в область лівої частини грудної клітки ОСОБА_2, які за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком експерта № 248 та показаннями в судовому засіданні суду першої інстанції експерта ОСОБА_4 . Експерт також підтвердила, що у разі ненадання медичної допомоги наслідком вказаних тілесних ушкоджень була б смерть потерпілого ОСОБА_2 .
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність у обвинуваченої прямого умислу на вбивство, оскільки характер дій ОСОБА_1, знаряддя вчинення злочину - ніж з довжиною леза понад 10 см, завдання ним трьох цілеспрямованих ударів у життєво важливий орган. Смерть потерпілого не настала лише через обставини, які не залежали від волі ОСОБА_1 .