Постанова
Іменем України
05 березня 2020 року
м. Київ
справа № 225/6689/16-к
провадження № 51-1231км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Лагнюка М.М., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Сиволапа А.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Юрченка А.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від
26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від
19 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050220001546, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 26 червня
2017 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 115 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк
10 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 10 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим за вчинення злочину за таких обставин.
ОСОБА_1 , проходячи військову службу у військовій частині - польова пошта В0927, будучи у військовому званні старший солдат та обіймаючи посаду старшого оператора першого розвідувального відділення взводу спостереження та технічних засобів розвідки розвідувальної роти ВОС 515810А (3321), разом із сержантом ОСОБА_2, який обіймав посаду головного сержанта розвідувальної роти, та іншими військовослужбовцями перебував в одному з приміщень військового підрозділу, який тимчасово дислокувався в будівлі Торецького психоневрологічного диспансеру, розташованого на вул. Гайдара, 43 у м. Торецьку Донецької області.
Приблизно о 21:15 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через особисті неприязні стосунки виникла сварка, під час якої ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_1 дерев`яною палкою у грудну клітку.
09 вересня 2016 року близько 23:20 ОСОБА_1 зайшов до кімнати відпочинку з пістолетом ПМ БА 1418, 1985 року випуску, у рукоятці якого знаходився знаряджений 6 патронами 9 мм магазин № НОМЕР_1, та, достовірно знаючи розташування ліжка ОСОБА_2 і перебування останнього на ньому в цей час, відчуваючи особисту неприязнь до ОСОБА_2, діючи умисно, підійшов до нього та вчинив 6 пострілів у напрямку його верхньої частини тіла, тобто місця розташування особливо важливих органів.
У результаті злочинних дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 було заподіяно
2 вогнепальні кульові наскрізні поранення м`яких тканин грудної клітки ліворуч, 2 проникаючі вогнепальні кульові поранення живота, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.
Причиною смерті ОСОБА_2 стала гостра крововтрата, обумовлена наявністю вищезазначених вогнепальних кульових поранень грудної клітки та живота з ушкодженням внутрішніх органів. Настання смерті ОСОБА_2 перебуває у прямому причинному зв`язку з діями ОСОБА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у військовому суді. Зазначає, що його справу мав розглядати військовий суд. Стверджує, що суд не звернув уваги на суперечності у даних щодо характеру тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 та розбіжності в показаннях свідків. На думку засудженого, пістолет, який був виявлений і вилучений під час огляду місця події, є недопустимим доказом, оскільки його не було визнано речовим доказом. Просить суд урахувати думку потерпілої сторони, яка не заявила матеріальних вимог до засудженого.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 заступник військового прокурора Донецького гарнізону просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення. Зазначає, що за результатами судового розгляду винуватість ОСОБА_1 доведена повністю, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Юрченко А.Ф. підтримали касаційну скаргу засудженого.
Прокурор Сиволап А.С. заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 .
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.