Постанова
іменем України
5 березня 2020 року
м. Київ
справа № 755/16101/16-к
провадження № 51-3140км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кишакевича Л.Ю., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої Щипайла М.І.,
захисника Ющенка Ю.В.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ющенка Ю.В. на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 3 квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120131100040002547, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна та взято під варту в залі суду.
Задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 та постановлено стягнути із засудженого матеріальну шкоду в розмірі 276 431 грн та моральну шкоду в розмірі 17 500 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 3 квітня 2019 року змінив вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 та, задовольнивши частково вимоги останньої, постановив стягнути на її користь із засудженого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 60 000 грн та моральну шкоду в розмірі 17 500 грн, а в решті вирок залишив без змін.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 8 листопада 2012 року, діючи з умислом на незаконне заволодіння належним ОСОБА_1 автомобілем марки "Daewoo" моделі "Lanos", д.н.з. НОМЕР_1, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, перебуваючи в м. Києві (вул. Раїси Окіпної, 10), уклав з останньою договір оренди зазначеного автомобіля.
Отримавши автомобіль, свідоцтво про його реєстрацію та ключ від нього, ОСОБА_2 з метою приховати свої злочинні дії почав користуватися цим автомобілем та сплачував за нього протягом декількох тижнів орендну плату відповідно до укладеного договору.
Надалі, 11 лютого 2013 року ОСОБА_2, діючи з метою власної наживи та незаконного збагачення, через знайдене у всесвітній мережі Інтернет оголошення домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою про продаж їй вищевказаного автомобіля.
В той же день ОСОБА_2 направився на належному ОСОБА_1 автомобілі за обумовленою в телефонній розмові адресою у м. Києві (вул. Заболотного, 132), де незаконно продав автомобіль невстановленій досудовим розслідуванням особі, передавши також свідоцтво про його реєстрацію та ключ.
Після цього ОСОБА_2 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, завдавши своїми діями потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 60 000 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Ющенко Ю.В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить судові рішення змінити, а саме перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 289 на ч. 1 ст. 191 КК України, призначивши покарання не пов`язане із позбавленням волі, та застосувавши п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році", звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання. Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому злочину, оскільки об`єктивна сторона цього злочину передбачає саме протиправне вилучення з будь-якою метою транспортного засобу у власника будь-яким способом. Крім того, стверджує про відсутність в діях ОСОБА_2 суб`єктивної сторони цього злочину, яка полягає у прямому умислі на заволодіння транспортним засобом. Також зазначає, що суди визначаючи вид та розмір покарання, не врахували особу засудженого, який одружений, утримує трьох неповнолітніх дітей, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце роботи.
Позиції інших учасників судового провадження
У поданих письмових запереченнях потерпіла ОСОБА_1 вважала доводи касаційної скарги захисника Ющенка Ю.В. безпідставними, судові рішення законними та обґрунтованими.
У судовому засіданні захисник Ющенко Ю.В., засуджений ОСОБА_2 підтримали доводи касаційної скарги, потерпіла ОСОБА_1 та її представник Щипайло М.І. фактично не заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника, натомість прокурор вважала судові рішення законними й обґрунтованими та просила їх залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до статей 433, 438 КПК України, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому в порядку касаційної процедури не підлягають перевірці судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість зазначені обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, вбачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.