Постанова
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 137/142/15-к
провадження № 51-5677км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Анісімова Г.М., Булейко О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Хоміча О.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014240180000425, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Копитенці Летичівського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 119 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2019 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст.119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію в 2016 році" його звільнено від призначеного покарання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17355,50 грн матеріальної шкоди, 100 000 грн моральної шкоди та 21 964,64 грн процесуальних витрат; на користь ОСОБА_3 100 000 грн моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 100 000 грн моральної шкоди. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 4848,54 грн витрат на залучення експерта; вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 11 жовтня 2014 року в період часу з 01.00 до 01.50 год. біля будинку № 37 на вул . Фрунзе у с . Осічок Літинського району Вінницької області, не передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків своїх дій у вигляді смерті, хоча повинен був і міг їх передбачити, не переконавшись у відсутності людей, хоча повинен був і міг у цьому переконатися, здійснив постріл із мисливської рушниці, який влучив у ОСОБА_5 . Унаслідок необережних дій ОСОБА_1 потерпілий отримав вогнепальне поранення правого стегна,що призвело до настання смерті.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року вирок місцевого суду змінено, ОСОБА_1 напідставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строку давності. У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Посилається на те, що апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_1 на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, не врахував загальних правил обчислення строків давності. Крім того, суд не з`ясував думки самого ОСОБА_1 та інших учасників судового розгляду й безпідставно застосував положення ст. 49 КК України. Захисник ставить під сумнів наявність повноважень у прокурора Бридько А.М., який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції.
Також стверджує, що апеляційний суд в порушення вимог кримінального процесуального закону не зазначив усіх його доводів апеляційної скарги, з достатньою повнотою їх не перевірив та не навів в ухвалі переконливих аргументів на спростування всіх доводів поданої скарги, а тому вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.
Захисник Хоміч О.О. подав клопотання з проханням розглянути провадження без його участі.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 119 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
За статтею ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою; докази, що спростовують її доводи.
Колегія суддів убачає, що доводи касаційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України, є безпідставними.