Постанова
іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 439/548/19
провадження № 51-110км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Сиволапа А. С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Зарічного І. Я.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу тимчасово виконуючого обов`язки військового прокурора Західного регіону України - Коцюби С. А.на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні № 12018140160000703 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Перегноїв Золочівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Буського районного суду Львівської області від 22 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку терміном 1 рік 6 місяців та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 14 грудня 2018 року о 15:06 усупереч вимогам пунктів 1.5, 1.10 (в частині визначення понять "дорожні умови" та "дорожня обстановка" і виконання їх вимог), п. 2.3 (підпунктів "б", "д"), п. 2.9 (підпункт "а"), пунктів 12.3, 12.4, 12.9 (підпункт "б") Правил дорожнього руху, керуючи у стані алкогольного сп`яніння технічно справним транспортним засобом марки "VOLKSWAGEN TIGUAN" (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись правою смугою руху транспортного потоку по вул. Юридика в напрямку до вул. Івана Богуна у м. Бродах Львівської області із швидкістю біля 63 км/год, здійснив наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_2, у результаті чого останньому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких 14 грудня 2018 року о 23:00 у реанімаційному відділені КНП "Бродівська центральна районна лікарня" потерпілий помер.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2019 року апеляційну скаргу з доповненнями першого заступника військового прокурора Західного регіону України залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок суду першої інстанції без змін, належним чином не перевірив усіх доводів його апеляційної скарги, а також не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 вчинив злочин, будучи військовослужбовцем та перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, через дорожньо-транспортну пригоду потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до тяжких незворотних наслідків у вигляді смерті, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК та можливість непризначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому апеляційний суд свого рішення належним чином не мотивував, у зв`язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК, а судове рішення - вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Зарічний І. Я. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду- без зміни.
У судовому засіданні прокурор Сиволап А. С. підтримав касаційну скаргу, засуджений ОСОБА_1 та його захисник Зарічний І. Я. просили її залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_1 під час судового провадження визнавав свою причетність до інкримінованого йому злочину й не оспорював фактичних обставин його вчинення, що дало суду першої інстанції підстави розглядати провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Заслуговують на увагу доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність через необґрунтоване звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням та незастосування додаткового покарання.
Згідно зі статтями 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Положенням ч. 1 ст. 75 КК визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому суд має належним чином дослідити й оцінити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахувати, що ст. 75 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.