Постанова
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 190/171/17-ц
провадження № 61-41844св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2, П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, відділ Держгеокадастру у П`ятихатському районі Дніпропетровської області, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової Н. С.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу Держгеокадастру у П`ятихатському районі Дніпропетровської області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, державного акта на право приватної власності на землю, скасування державної реєстрації та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який до дня своєї смерті проживав разом з позивачем та її матір`ю у будинку АДРЕСА_1 .
На момент смерті батька позивач була малолітньою особою (
ІНФОРМАЦІЯ_2 ), їй виповнилось лише вісім років.
Після смерті батька залишилось спадкове майно, до складу якого входить право на земельну частку (пай) розміром 6,46 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Комісарівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.
У вересні 2016 року позивач від матері дізналась про існування спадкового майна, у зв`язку з чим звернулась до П`ятихатської державної нотаріальної контори, де отримала відмову з посиланням на те, що нею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, а спадщину після смерті батька ОСОБА_3 прийняв його брат - ОСОБА_2 .
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд поновити їй строк звернення до суду; встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-2799, виданого на ім`я ОСОБА_2 у спадковій справі № 617/2000; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 19,860 га серії II-ДП № 070928 від 28 грудня 2000 року, виданого Комісарівською сільською радою П`ятихатського району Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_2 ; скасувати запис в розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_1 про державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю серії II-ДП № 070928
від 28 грудня 2000 року; визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 6,46 умовних кадастрових гектарів у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області
від 01 листопада 2017 року (у складі судді Легкошерст Ю. В.) позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-2799, видане П`ятихатською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_2 у спадковій справі № 617/2000.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 28 грудня 2000 року на землю площею 19,860 га, що розташована на території Комісаріської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, що виданий на ім`я ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром
6,46 умовних кадастрових гектарів у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 31 травня 1997 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року (у складі судді Фирси Ю. В.) вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач на час відкриття спадщини була спадкоємицею першої черги на підставі положень ЦК Української РСР (у редакції Закону 1963 року), фактично прийняла спадщину після смерті батька, проте, була неповнолітньою особою, яка не мала права самостійно вчиняти дії щодо оформлення спадщини, та дізналася про наявність спадкового майна лише у вересні 2016 року. Мати позивача не скористалася правом на спадщину, проте, заяву про відмову від спадщини ані позивач, ані її матір не подали, тому заявлені позовні вимоги про визнання за позивачем права власності у порядку спадкування після померлого ОСОБА_3 за законом підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" судове рішення про визнання правочину недійсним є підставою для внесення державним реєстратором до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав, які особа набула за цим правочином, тому підстави для задоволення позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію державного акта про право приватної власності на землю відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року та додаткове рішення цього ж суду
від 19 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час відкриття спадщини батька позивач була неповнолітньою, проте, що з часу досягнення позивачем повноліття, тобто з 26 червня 2009 року, почався перебіг трирічного строку позовної давності, однак ОСОБА_1 з даним позовом звернулась до суду з пропуском строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, чим позбавив ОСОБА_1 права на спадщину.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, до складу якого входить право на земельну частку (пай) розміром 6,46 умовних кадастрових гектарах у землях, яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства імені Котовського (далі - КСП імені Котовського), на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0223176 .
Відповідно до спадкової справи № 617/2000 рік, заведеної П`ятихатської державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини за законом 09 серпня
2000 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 - рідний брат померлого.
09 серпня 2000 року П`ятихатською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому зазначено, що спадкоємцем права на земельну частку (пай) розміром 6,46 умовних кадастрових гектарів є ОСОБА_2 .
28 грудня 2000 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного нотаріуса П`ятихатської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на земельну часту (пай) після смерті її батька ОСОБА_3, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Також судами встановлено, що відповідно до записів погосподарської книги № 1 Комісарівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області за 1991-1995 роки головою домогосподарства АДРЕСА_1 вказана ОСОБА_4 (мати ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (як співмешканець), ОСОБА_1 (як донька).
Згідно із записами погосподарської книги № 2 Комісарівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області за 1996-2000 роки головою домогосподарства АДРЕСА_1 вказана ОСОБА_4, ОСОБА_2 (як співмешканець, вибув у лютому 1997 року в члени господарства НОМЕР_2), ОСОБА_1 (як донька).
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про застосування стоків позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.