Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 357/2801/18
провадження № 61-9851св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Бурлакова С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Радецькою Тетяною Петрівною, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2018 року у складі суді Дубановської І. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченка Н. В., Приходька К. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 21 лютого 2008 року між позивачкою та ЗАТ "Приватбанк" укладений кредитний договір № KICVGA00000004 (далі - кредитний договір), за яким банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 133 952,45 доларів США на наступні цілі: у розмірі 105 000 доларів США на покращення житлових умов, а також 28 952,45 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу на строк до 21 лютого 2028 року, з періодом сплати щомісячних платежів від 14 до 20 числа кожного місяця.
При укладенні спірного договору банком не дотримано вимог закону, не надано їй, як споживачу, усю необхідну та достатню інформацію щодо умов кредитування, не проведена переддоговірна робота, отримана нею інформація щодо умов кредитування недостатня для здійснення свідомого вибору запропонованих послуг, зазначена в спірному договорі плата за користування кредитними коштами не відповідає дійсному розміру, є приховано завищеною, має місце приховування реальної процентної ставки, їй не надано детального розпису вартості кредиту, всієї необхідної інформації щодо сукупної вартості кредиту перед укладанням договору, не попереджено про валютні ризики, розрахунок суми щомісячного ануїтентного платежу не вірно вирахувано банком, розмір щомісячного платежу за кредитом суттєво різниться з висновком експертизи, спірним договором передбачено одночасне стягнення штрафу та пені, що суперечить закону, розмір пені є завищеним, в договорі передбачений ряд комісій та плати за послуги банку, які він вчиняє на свою користь, фактичний розмір отриманих коштів менший ніж передбачений договором та банк нав`язав їй послуги із страхування.
Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнень, позивач просила суд: поновити пропущені строки позовної давності; визнати недійсним кредитний договір № KICVGA00000004 від 21 лютого 2008 року, укладений між нею та ЗАТ "Приватбанк" (правонаступником, якого є відповідач); визнати недійсним додатковий договір № 1 від 30 жовтня 2008 року до кредитного договору № KICVGA00000004 від 21 лютого 2008 року, укладений між нею та ЗАТ "Приватбанк"; застосувати до кредитного договору наслідки реституції.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, позов залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з його безпідставністю, оскільки позивач була ознайомлена з умовами кредитування, про що свідчить її підпис на договору. Отже, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Однак суди зазначили, що посилання позивача в частині незаконності включення до умов договору положень про його зобов`язання сплачувати винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2 %, винагороду за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % від суми залишку за кредитом є такими, що ґрунтуються на законі, оскільки призводять до зміни у витратах позичальника, що є порушенням пункту 3 частини п`ятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Проте дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач пропустили строк звернення до суду з зазначеними вимогами.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 травня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Радецька Т. П. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить, з урахуванням уточненої касаційної скарги, скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що при укладенні спірного договору банком не дотримано вимог закону, не надано їй, як споживачу, усю необхідну та достатню інформацію щодо умов кредитування, зокрема незаконно включено в кредитний договір вимога про додаткову суму кредиту в розмірі 28 952, 45 доларів США, цільове призначення якої є плата за комісійні витрати банку пов`язанні з обслуговуванням кредиту та страхування.
Відмовляючи у задоволенні позивачу в поновленні строків позовної давності на звернення до суду з вимогами про визнання кредитного договору недійсним, у зв`язку з невідповідності пунктів кредитного договору, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, поважність причин пропуску таких строків, що підтверджуються доказами наданими позивачем. Судами не взято до уваги, що про порушення своїх прав позивач дізналася лише в 2018 році після отримання висновку економічної експертизи кредитного договору, відповідно до якого було встановлено невідповідність пунктів кредитного договору вимогам законодавства.
Судами необґрунтовано було відхилено висновки експерта, надані позивачем, якими встановлено невідповідність ціни кредиту умовам кредитного договору, що відсоткова ставка по кредиту є фактично збільшеною, та порушено норми процесуального права, а саме відмовлено позивачу у клопотанні про виклик експерта, який проводив експертизу, а також у зв`язку з тим, що у судів висновок експерта викликав сумнівів щодо їх достовірності, не було призначено додаткової чи повторної експертизи.
Судами неповно було досліджено пункти кредитного договору, та залишено поза увагою, що дані пункти суперечать статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Доводи інших учасників справи
09 липня 2019 року АК КБ "ПриватБанк" подано до Верховного Суду відзивна касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 06 лютого 2008 року ОСОБА_1 звернулась до ЗАТ "Приватбанк" із анкетою-заявою, в якій просила банк надати їй кредит на покращення житлових умов.
21 лютого 2008 року між нею та ЗАТ "Приватбанк" укладений спірний кредитний договір, за якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 133 952,45 доларів США на наступні цілі: у розмірі 105 000 доларів США на покращення житлових умов, а також 28 952,45 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу на строк до 21 лютого 2028 року, з періодом сплати щомісячних платежів від 14 до 20 числа кожного місяця.
Згідно абзацу 2 пункту 8.1 кредитного договору погашення заборгованості за ним (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється щомісячно у період сплати у сумі згідно Графіку погашення кредиту.
Згідно з Графіком погашення кредиту ОСОБА_1 мала сплачувати банку щомісячно ануїтентні платежі в розмірі 1 204,32 доларів США, що складаються із нарахованої плати за резервування, відсотків та частини тіла кредиту.
21 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "Приватбанк" укладений договір поруки № KICVGA00000004/Р, за яким він поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.
30 жовтня 2008 року додатковим договором № 1 до кредитного договору від 21 лютого 2008 року внесено зміни, а саме збільшено відсоткову ставку за користування кредиту до 1,22 % на місяць та визначено, що погашення заборгованості за ним (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється щомісячно у сумі 1400,58 доларів США, яка включає заборгованість за кредитом, відсотками та винагородою.
Згідно з ордером розпорядження про надання кредиту, заяви на видачу готівки № 1 від 21 лютого 2008 року ОСОБА_1 надано грошові кошти за кредитним договором в розмірі 105 000 доларів США.
Відповідно до меморіальних ордерів ОСОБА_1 виконувала умови договору по сплаті заборгованості за кредитним договором.
У зв`язку з порушенням умов кредитного договору банк звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості із ОСОБА_1, ОСОБА_2, за результатами розгляду якого судом ухвалене рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 98 774,67 доларів США, що за офіційним курсом НБУ склало 2 213 540, 35 грн, 35 646,02 грн пені та комісії, а всього - 2 249 186, 37 грн.
Дане рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.
18 січня 2018 року ОСОБА_1 надано консультацію, в якій їй запропоновано звернутись до банку із роз`ясненнями щодо умов підписаних нею договорів і в разі необхідності до суду за захистом своїх прав, оскільки при їх укладенні порушено норми чинного законодавства.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.