Постанова
Іменем України
13 березня 2020 року
м. Київ
справа № 500/3433/16-ц
провадження № 61-10123св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень просив визнати недійсним договір споживчого кредиту № ОDI0GK01420260 від 01 грудня 2006 року, укладений між ним та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є - ПАТ "ПРИВАТБАНК"; розірвати кредитні відносини між ним та Банком за договором споживчого кредиту № ОDI0GK01420260 від 01 грудня 2006 року та договором іпотеки від 01 грудня 2006 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Банк не надав йому жодної інформації щодо орієнтовної кінцевої вартості кредиту. Умови спірного кредитного договору не містять розпису загальної вартості кредиту. Банк ввів його в оману щодо реальної відсоткової ставники за користування кредитом. Застосована Банком підприємницька діяльність є несправедливою, такою що вводять споживача в оману. Наявний дисбаланс прав та обов`язків кредитора та позичальника. Вказане, на його думку, тягне недійсність спірного кредитного договору. Недійсність спірного договору кредиту спричиняє недійсність спірного іпотечного договору (Т. 1, а. с. 1 - 6, Т. 2, а. с. 3 - 7).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 квітня 2018 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір № ОDI0GK01420260 від 01 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Розірвано кредитні відносини між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за кредитним договором договір № ОDI0GK01420260 від 01 грудня 2006 року та договором іпотеки від 01 грудня 2006 року.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на користь ОСОБА_1 17 424 грн - витрат на проведення експертизи, 20 000 грн - витрат на правову допомогу та 275,61 грн - витрат на оплату судового збору, а разом - 37 699,61 грн.
Заочне рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що підприємницька практика, застосована Банком у правовідносинах з позивачем, є такою, що вводить його в оману. Також такий же висновок викладений Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 22 жовтня 2014 року по справі № 6-2625св 14 - відсутність відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту; факт ненадання банком окремого письмового документа з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача; відсутність у наданому розрахунку повної орієнтовної вартості кредиту з проведенням розрахунку поверхово та не зрозуміло для споживача; включення до додаткової угоди положень, які відповідно до статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливими, оскільки містять умови про зміни у витратах з наявним дисбалансом зарахування відсотків та тіла кредиту, що також ставить в тяжке, несправедливе становище споживача в договірних зобов`язаннях; відсутність інформації які суми на які рахунки зараховувалися, загалом є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Зважаючи на дисбаланс прав та обов`язків Кредитора та Позичальника, Банк, приховавши реальні умови договору, зокрема щодо реальної відсоткової ставки, сукупної вартості кредиту, уклавши договір на умовах, які обмежили право споживача, зокрема щодо повної інформації про послугу, використавши нечесну підприємницьку практику, використав переваги свого становища, тим самим порушив принцип рівності сторін, зловживаючи своїм договірним положенням, з метою введення позивача (Споживача) в оману та отримання коштів, які перевищують встановлений договором розмір, використавши становище позивача, застосував приховані відсотки, які призвели до збільшення заборгованості майже вдвічі. Враховуючи викладені обставини, даний договір має бути визнаний судом недійсним.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 липня 2018 року (Т. 2, а. с. 72), заява Банку від 16 травня 2017 року про перегляд вищевказаного заочного рішення (Т. 2, а. с. 38 - 46), залишена без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасовано заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 квітня 2018 року та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вчинення оспорюваного правочину з використанням нечесної підприємницької практики банку та навмисним введенням його в оману, у зв`язку з чим, відсутні підстави для визнання вказаного правочину недійсними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що відповідач не довів належними та допустимими доказами виконання свого обов`язку, встановленого вимогою пункту 2 частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Позичальник, як споживач, з вини банку, в порушення ним вимог статті 203 ЦК України, статей 11, 15 Закону України "Про захист прав споживачів" не був ознайомлений належно як перед, так і під час укладання кредитного договору зі всіма його умовами, які для нього мають суттєве значення та істотно могли вплинути на формування його волевиявлення і здійснення свідомого вибору, що є обставинами, які викривили його уявлення щодо дійсності істотних умов договору та унеможливили позичальнику реалізувати вільну можливість та змогу, надати дійсну оцінку положенням умов кредитування банку та наслідкам укладення такого кредитного договору.
За наведених обставин, позичальник не міг знати, що кредитний договір містить несправедливі умови, оскільки кредитор приховав від нього повну та достовірну інформацію про Умови кредитування та реальну ціну фінансової послуги банку, зокрема щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у спірному кредитному договорі заниженні значення показників щодо суттєвих умов договору, що підтверджується висновком судового експерта. Банк такими діями фактично ввів позичальника в оману щодо реальної ціни кредиту та фінансової послуги, які мають бути виражені у вигляді реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної вартості кредиту, яку має сплатити позичальник на користь банку, погашаючи кредит у строки, визначені кредитним договором.
Апеляційний суд не врахував те, що банк не надав позичальнику детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, що унеможливило визначення фактичного подорожчання кредиту, оскільки у спірному кредитному договорі відсутня така істотна умова, як ціна і Банк фактично призвів Позичальника на здійснення правочину, на який за наявності достовірної інформації про всі майбутні витрати за кредитом, ніколи б не погодився.
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить відхилити касаційну скаргу, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" посилається на те, що позивач не довів під час розгляду справи та не навів у касаційній скарзі, які конкретні дії або бездіяльність кредитора були неправдивими і ввели в оману позичальника щодо істотних умов договору, яку інформацію до нього не довели або неправдиво довели перед укладанням кредиту, що могло вплинути на його рішення щодо отримання кредиту. Висновок експерта, на який посилається скаржник, має аналітичний характер і стосується визначення витрат за кредитом у відсотковому значенні. В свою чергу банк надав позичальнику графік погашення кредиту, у якому встановлені суми платежів, дати здійснення платежів від початку кредитування до його закінчення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до укладеного 01 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", кредитного договору, Банк був зобов`язаний надати позивачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на період з 01 грудня 2006 року по 01 грудня 2026 року включно, у вигляді кредитної лінії в розмірі - 29 000 доларів США на наступні кошти: купівлі нерухомості: в тому числі, грошові кошти у розмірі - 5 220,00 доларів США на оплату страхових платежів у випадках і в порядку, які передбачені Договором.
Відповідно до п.п. 1.1. Договору за користування кредитом відсоткова ставка становила 1,00 відсоток в місяць на суму залишку заборгованості. Також, даним пунктом визначалось, що винагорода за надання фінансового інструмента становить 0,20 відсотка від суми виданого кредиту.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору передбачена сплата заборгованості щомісячно у розмірі ануїтетного платежу у розмірі - 380,69 доларів США.
Починаючи з 04 січня 2007 року по січень 2015 року ОСОБА_1 щомісяця сплачував Банку гроші за кредитним договором у різних сумах - від 17,75 до - 1 040 доларів США (Т. 1, а. с. 16 -19), чим порушував умови кредитного договору.
По справі було проведено судово-економічну експертизу, за результатами якої надано висновок експерта № 116 від 07 серпня 2017 року на поставлені експерту питання надані наступні відповіді. Щодо суми абсолютного здороження кредиту за спірним кредитним договором у вказаному висновку зазначено, що сума здороження кредиту визначається за рахунок сплати винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20 відсотка від суми виданого кредиту, розмір якого за термін дії договору, тобто з 01 грудня 2006 року по 01 грудня 2026 року складає - 13 920 доларів США, а за термін з 01 грудня 2006 року по 04 квітня 2017 року в сумі - 7 134 доларів США. Щодо сукупної вартості кредиту за спірним кредитним договором на момент укладання, та чи визначено її в спірному кредитному договорі, то у зв`язку з тим, що на дослідження не надані облікові регістри, виписки руху грошових коштів по рахункам обліку, нарахування відсотків, надання кредитних коштів, обліку прострочених платежів та нарахування пені за ними та обліку отриманих платежів за їх погашенням, а також облікові регістри по обліку нарахування до сплати додаткових платежів за кредитним договором (винагороди, додаткових послуг, страхування), графіку погашення платежів та розрахунку щомісячного платежу то підтвердити чи спростувати сукупну вартість кредиту за спірним кредитним договором не надається за можливе. Щодо реальної суми заборгованості позивача за спірним кредитним договором, то за аналітичним розрахунком здійсненим при дослідженні за умов спірного кредитного договору, висновком експерту визначено, що станом на 04 квітня 2017 року, позичальником загальна сума внесених коштів складає - 55 159,70 доларів США, у тому числі на сплату відсотків розрахованих на залишок неповернутого кредиту в розмірі - 19 004,18 доларів США, повернення кредиту в сумі - 28 991,52 долара США, сплату винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі - 7 134 доларів США, сума заборгованості за поверненням кредиту станом на 04 квітня 2017 року складає в розмірі - 8,48 доларів США.