ПОСТАНОВА
Іменем України
16 березня 2020 року
м. Київ
справа № 826/7304/16
адміністративне провадження № К/9901/20511/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2017р. (судді - Добрянська Я.І., Федорчук А.Б., Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017р. (судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Київський міський військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у звязку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, так, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною, а вимога про надання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є безпідставною та незаконною.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2017р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017р., позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Закон №2011-ХІІ та Порядок №975 передбачають лише одну умову для виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової служби, і під цю умову не підпадає отримання особою інвалідності, а тому позивач не має права на допомогу.
Крім того, позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, у зв`язку з чим підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР з 25.10.1985р. по 05.12.1987р., є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 . (а.с. 12 - 14)
Згідно довідки Шевченківського районного у м. Києві військового комісаріату від 24.03.2016р. №37 позивач дійсно перебуває на обліку в Шевченківському районному у м. Києві військовому комісаріаті та є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан - військова частина польова пошта 92484 з 19.04.1986р. по 09.11.1986р., військова частина польова пошта 35593 з 09.11.1986р. по 05.12.1987р. (а.с. 15)
Відповідно до висновку Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 28.09.2015р. №1821/ж описані позивачем рубці (осколкові поранення голови) є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1986 році. (а.с. 16)
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06.10.2015р. №3670 вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку - 1986 року) позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 17)
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії АВ №0432859 від 02.12.2015р. позивачу при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.12.2015р., поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено до 01.12.2017р. із визначенням дати переогляду 30.11.2017р. (а.с. 18)
03.12.2015р. позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби у Демократичній Республіці Афганістан, з 01.12.2015р. (а.с. 11)
Листом від 06.04.2016р. №ВСЗ/808 Київський міський військовий комісаріат направив на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок із документами щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу. (а.с. 19)
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016р. №36 комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975. (а.с. 66)
Листом від 05.07.2016р. №ВСЗ/1570 Київський міський військовий комісаріат повідомив позивача про прийняте Комісією Міністерства оборони України рішення. (а.с. 57)
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975. При цьому право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Крім того, суди виходили з того, що військово-лікарською комісією встановлено причинний зв`язок між третьою групою інвалідності позивача та отриманими ним вогнепальними осколковими пораненнями голови (контузія головного мозку -1986 р.) та наступними захворюваннями - пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. Рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 06.10.2015р. №3670, яким встановлено причинно-наслідковий зв`язок між отриманими пораненнями та їх наслідками що настали, підтвердило в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.