ПОСТАНОВА
Іменем України
16 березня 2020 року
Київ
справа №826/3181/15
адміністративне провадження №К/9901/28254/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Київський бронетанковий завод"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (судді: Пилипенко О.Є. (головуючий), Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.)
у справі № 826/3181/15
за позовом Державного підприємства "Київський бронетанковий завод"
до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2015 року Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" (далі - ДП "Київський бронетанковий завод") звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2015 року № 0000014010.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 травня 2016 року позов ДП "Київський бронетанковий завод" задовольнив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України направив до контролюючого органу заяву про відмову постачальника (ПП "СПЕЦ-КОМ-ЮГ") надати податкову накладну за червень 2014 року з додатками, що є підставою для включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ДП "Київський бронетанковий завод".
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір поставки від 23 червня 2014 року № 057/119, укладений між позивачем та ПП "СПЕЦ-КОМ-ЮГ", визнано недійсним судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі № 916/3287/17. Судом встановлено, що у ПП "СПЕЦ-КОМ-ЮГ" на момент укладення вказаного договору поставки була відсутня ліценція, яка надає право на здійснення діяльності, пов`язаної з виготовленням та реалізацією військової техніки, що є предметом договору поставки від 23 червня 2014 року № 057/119. Крім того матеріали справи не містять доказів наявності у ПП "СПЕЦ-КОМ-ЮГ" трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що укладення договору поставки від 23 червня 2014 року №057/119 було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Київський бронетанковий завод" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року. Зокрема, скаржник зазначив, що не порушував вимог податкового законодавства та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за господарською операцією із ПП "СПЕЦ-КОМ-ЮГ". Також зауважив, що чинним законодавством не передбачено обов`язку підприємств, зокрема й позивача, щодо перевірки дозвільних, статутних, засновницьких, бухгалтерських, касових, податкових та інших документів постачальників, підрядників, виконавців, інших контрагентів при здійсненні такими підприємствами господарської діяльності.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Київський бронетанковий завод".
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
23 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Київський бронетанковий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства в сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків із ПП "СПЕЦ-КОМ-ЮГ" за період із 01 червня до 31 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 28 січня 2015 року № 113/28-10-40-10/14302667.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення норм податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту на 2 000 000 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка задекларовані до сплати на загальну суму 2 000 000 грн, зокрема за червень 2014 року на суму податку на додану вартість 2 000 000 грн.
На підставі акта перевірки 14 лютого 2015 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000014010, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 000 000 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 000 000 грн.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За положеннями абзаців 11-12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.