ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 912/855/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: судді: Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Кіровоградської області
(суддя - Колодій С.Б.)
від 29.07.2019
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Чус О.В., судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О.)
від 05.11.2019
у справі № 912/855/19
за позовом ОСОБА_1
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник"
про стягнення 314 639,29 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Галковська О.І.
відповідача - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (далі - СТОВ "Гірник") про стягнення 314 639,29 грн, з яких: 284 971,52 грн інфляційні втрати та 29 667,77 грн 3% річних.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв`язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників СТОВ "Гірник" 30.08.2012, відповідач в порушення вимог статті 54 Закону України "Про господарські товариства", пункту 9.4 Статуту СТОВ "Гірник", не виконав свого обов`язку щодо виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, в строк до 12 місяців з дня виходу, тобто до 30.08.2013. Тому позивач вважає, що у нього відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України виникло право вимагати сплати вартості майна з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2019 у справі №912/855/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 20 661,58 грн інфляційних втрат, 5 410,67 грн 3% річних, 391,08 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТОВ "Гірник" 20 555,31 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2019 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2019 у справі №912/855/19 залишено без змін.
2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:
- ОСОБА_1, як учасник (власник) СТОВ "Гірник" 27.08.2012 звернувся з заявою до зборів учасників товариства, якою повідомив про свій вихід зі складу учасників цього товариства;
- у зв`язку із виходом із складу учасників ОСОБА_1 просив визначити та сплатити вартість частини майна пропорційно частці у статутному капіталі СТОВ "Гірник", а також належну йому частку прибутку товариства у 2012 році, кошти просив перерахувати на власний рахунок в ПАТ "Укрсоцбанку". ОСОБА_1 просив розглянути заяву та здійснити всі необхідні юридично значущі дії у порядку та строки, передбачені статутом товариства та встановлені чинним законодавством України;
- загальними зборами засновників СТОВ "Гірник" 03.09.2012 прийнято рішення, оформлене відповідним протоколом про виведення із засновників ОСОБА_1, повернення йому 705,00 грн внеску до статутного фонду після державної реєстрації змін до статуту, визначення вартості майна, що пропорційна частці ОСОБА_1 у статутному фонді та частини прибутку за 2012 рік із виплатою після затвердження звіту товариства за 2012 рік;
- загальними зборами засновників СТОВ "Гірник" 01.03.2013 прийнято рішення, оформлене протоколом від 01.03.2013, про затвердження річного звіту товариства за 2012 рік з балансом станом на 01.01.2013 у сумі 13 048 300,00 грн, нарахування засновникам по результатам роботи господарства за 2012 рік дивідендів у сумі 500 000 грн з виплатою їх у березні 2013 року;
- загальними зборами засновників СТОВ "Гірник" 09.09.2013 прийнято рішення, оформлене протоколом від 09.09.2013, про затвердження розрахунку виплат вибулому засновнику СТОВ "Гірник" ОСОБА_1 частки майна СТОВ "Гірник" та частини прибутку за 2012 рік без виплачених дивідендів в березні 2013 року та без повернутої частки ОСОБА_1 (705,00 грн) в статутному фонді в сумі 1 034 916,74 грн;
- платіжним дорученням № 286 від 06.09.2012 відповідач повернув позивачу 705 грн частки у статутному фонді СТОВ "Гірник", а платіжним дорученням № 590 від 06.03.2013 перерахував дивіденди у сумі 30 425,65 грн. Крім того, платіжними дорученнями № 746 від 08.08.2013, № 782 від 09.09.2013 ОСОБА_1 отримав від СТОВ "Гірник" 350 000 грн та 467 293 грн як сплату вартості частини майна, платіжним дорученням № 793 від 19.09.2013 - 217 623,74 грн як виплату прибутку за 2012 рік згідно з заявою від 27.08.2012;
- після виходу Баркара В.А. із складу учасників СТОВ "Гірник", затвердження товариством звіту за фінансовий рік, позивачем протягом вересня 2012 - вересня 2013 отримано вартість частки у статутному капіталі (фонді) юридичної особи - 705 грн, дивіденди - 30 425,65 грн, вартість частини майна - 817 293 грн, суму прибутку за 2012 рік - 217 623,74 грн, всього - 1 066 047,39 грн;
- зазначені обставини встановлено рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2018 у справі № 912/1238/13 та не потребують доказування;
- до закінчення річного строку, встановленого статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", 22.08.2013 позивач подав до суду позов про стягнення недоплаченої вартості частини майна товариства, пропорційно до частки у статутному капіталі товариства, в якому посилаючись на статті 10, 54 Закону України "Про господарські товариства", пункт 3.7 Рекомендацій ВГСУ №04-5/14 від 28.12.2007 наполягав на праві вимагати від СТОВ "Гірник" проведення розрахунків, виходячи із дійсної (ринкової), а не балансової вартості майна СТОВ "Гірник" та просив стягнути з СТОВ "Гірник" недоплачену вартість 9,53% майна та недоплачену частину 9,53% прибутку товариства за 2012 рік;
- рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 у справі №912/1238/13 позов задоволено повністю, стягнуто з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 1 645 274,75 грн недоплаченої вартості частини майна та 62 800,15 грн недоплаченої частини прибутку;
- постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 змінено та стягнуто з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 275 071,47 грн недоплаченої частини прибутку. В решті позовних вимог відмовлено;
- постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 у справі № 912/1238/13 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області;
- на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 912/1238/13, які в подальшому були скасовані Вищим господарським судом України, СТОВ "Гірник" було сплачено ОСОБА_1 недоплачену частину прибутку в сумі 275 071,47 грн у складі двох наступних платежів на загальну суму 299 144,02 грн: 19.07.2016 - 214 071,47 грн (платіжне доручення № 81 від 19.07.2016); 21.07.2016 - 85 072,55 грн (платіжне доручення № 82 від 21.07.2016);
- за результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2018 у справі № 912/1238/13 за позовом ОСОБА_1 до СТОВ "Гірник" позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 основний борг в сумі 304 797,86 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- в поворот виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 стягнуто з ОСОБА_1 на користь СТОв "Гірник", зокрема, 275 071,47 грн основного боргу;
- після набрання законної сили даним рішенням суду видано наказ, яким стягнуто з СТОВ "Гірник" на користь ОСОБА_1 основний борг в сумі 29 726,39 грн;
- позивачем зазначено, що відповідачем фактично сплачено на користь позивача 1 341 118,86 грн, з яких 959 988,21 грн виплачено після 30.08.2013, тобто несвоєчасно, а саме:
- 06.09.2012 - 705 грн - як повернення вартості вкладу (платіжне доручення № 286);
- 06.03.2013 - 30 425,65 грн - виплата дивідендів (платіжне доручення № 590);
- 08.08.2013 - 350 000,00 грн вартість частини майна (платіжне доручення № 746);
- 09.09.2013 - 467 293,00 грн - вартість частини майна (платіжне доручення № 782);
- 19.09.2013 - 217 623,74 грн - прибуток за 2012 рік (платіжне доручення № 793);
- 28.07.2016 - 275 071,47 грн - вартість частини майна (виписка банку);
- решта суми боргу в розмірі 29 726,39 грн СТОВ "Гірник" колишньому учаснику не сплачена до цього часу, тому позивач просить стягнути з СТОВ "Гірник" інфляційні втрати в розмірі 284 971,52 грн та 3% річних в розмірі 29 667,77 грн за період з 31.08.2013 по 01.03.2019;
- відповідачем у відзиві заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 31.08.2013 по 26.03.2016;
- позивач, в свою чергу, просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.
2.4. Задовольняючи частково позовні вимоги та самостійно здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за три роки, які передували моменту звернення з позовною заявою. Тобто обґрунтованим для нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд визнав період з 26.03.2016 по 01.03.2019 (в межах позовної давності). При цьому місцевий господарський суд врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.
Водночас, місцевий господарський суд, керуючись частиною п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України визнав поважними причини пропущення позовної давності, оскільки у зв`язку з відмовою відповідача виплатити вартість частини майна товариства за ринковими цінами, позивач змушений був звертатися до суду за захистом свого права та розгляд справи тривав майже 6 років.
2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2019 у справі № 912/855/19, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_1 :
- суди першої та апеляційної інстанцій, визнавши причини пропуску строків позовної давності поважними (через те, що розгляд справи № 912/1238/13 тривав майже 6 років), дійшли помилкових висновків про стягнення 3% річних та інфляційних втрат лише за три роки, які передували моменту звернення з позовною заявою до суду, у зв`язку з чим неправильно застосували статті 256, 267, 625 Цивільного кодексу України;
- висновок судів попередніх інстанцій є суперечливим, оскільки суди, визнавши поважними причини пропуску строку позовної давності, задовольнили позовні вимоги лише в межах строку позовної давності;
- судами попередніх інстанцій не правильно застосовано до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, оскільки у даній справі суд застосував наслідки спливу строку позовної давності без визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
4.2. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
4.3. За змістом частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
4.4. Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 922/4316/14).
4.5. Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
4.6. Згідно з частиною другою статті 148 Цивільного кодексу України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
4.7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, із змісту статуту СТОВ "Гірник" не вбачається встановлення порядку визначення вартості майна товариства для визначення суми виплати учаснику частини вартості майна пропорційно його частці.
Пунктом 9.4 статуту лише передбачено, що при виході засновника з товариства він подає заяву не пізніше ніж за два місяці, при цьому йому виплачується вартість частини майна товариства, що пропорційна частці такого засновника у майні товариства, а також належна йому частка прибутку, одержана товариством у рік виходу засновника до моменту виходу засновника з товариства; виплата проводиться після затвердження звіту товариства за фінансовий рік, в якому засновник вийшов з товариства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що нотаріальну заяву позивача про вихід із товариства відповідач отримав поштою 30.08.2012. Таким чином, позивач вийшов зі складу учасників СТОВ "Гірник" 30.08.2012. Отже, відповідач мав здійснити виплату вартості частини майна товариства та прибутку пропорційно його частці у статутному капіталі до 30.08.2013 включно.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.12.2018 у справі №912/1238/13 було встановлено, що при виході з СТОВ "Гірник" ОСОБА_1 мав право на вартість частини майна товариства (з урахуванням прибутку) в розмірі 1 370 845,25 грн, проте фактично відповідач сплатив 1 341 118,86 грн, з яких 959 988,21 грн виплачено після 30.08.2013.