ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2020 року
Київ
справа №0540/7062/18-а
адміністративне провадження №К/9901/7902/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
за участю секретаря судового засідання - Семопядного О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суми матеріальної допомоги, провадження за якою відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (головуючий суддя - Шинкарьова І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року (суддя-доповідач - Геращенко І.В., судді - Арабей Т.Г., Міронова Г.М.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ГТУЮ у Донецькій області), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі посадового окладу та стягнути 5 341,60 грн невиплаченої допомоги.
2. Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку з призовом позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період у серпні 2015 року, його увільнено з роботи, зі збереженням робочого місця і посади та з виплатою компенсації у розмірі середнього заробітку. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГТУЮ у Донецькій області із заявою про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати, проте відповідач виплатив йому таку допомогу у розмірі посадового окладу, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив публічну службу на посаді заступника начальника відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції і у серпні 2015 року його призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період.
4. Наказом ГТУЮ у Донецькій області від 17 серпня 2015 року №19820/1 з 17 серпня 2015 року позивача увільнено від роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і, на період проходження військової служби, за ОСОБА_1 збережено робоче місце та посада. Одночасно, за цим же наказом, позивачу виплачується компенсація у розмірі середнього заробітку, відповідно до статті 119 КЗпП України (а.с. 31).
5. З 17 серпня 2015 року позивач проходить військову службу у військовій частині 9937 Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, що підтверджується довідкою військової частини 9937 від 15 березня 2018 року № 432 (а.с. 19).
6. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік (а.с. 20). Ця допомога у розмірі посадового окладу позивачу виплачена у червні 2018 року, що підтверджується довідкою ГТУЮ у Донецькій області (а.с. 32).
7. Розмір допомоги відповідач обчислив, виходячи з розміру посадового окладу позивача, відповідно до пункту 2 та пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100), з чим ОСОБА_1 не погодився, оскільки вважав, що має право на отримання такої допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, яку він отримував протягом двох місяців.
8. Предметом спору у цій справі є правильність обчислення розміру грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що підлягає виплаті працівнику, призваного на військову службу під час мобілізації.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у позові відмовлено.
10. Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що при залученні працівників до виконання військових обов`язків, для обрахування розміру їхньої середньої заробітної плати застосовується Порядок №100. Враховуючи те, що середній заробіток виплачується ОСОБА_1, як мобілізованому працівнику, то розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік необхідно обчислювати з урахуванням абзацу 3 пункту 4 Порядку №100 у розмірі посадового окладу, тобто 5 200,00 грн.
11. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року змінено рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у частині застосування положень закону, якими керувався суд під час прийняття рішення. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
12. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та змінюючи його в частині застосування закону, суд апеляційної інстанції виходив з того, що загальні правила розрахунку середньомісячної заробітної плати не поширюються на спірні правовідносини. Тому, враховуючи вимоги абзацу 2 пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці позивачу не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток, а саме - за час виконання позивачем державного обов`язку з проходження військової служби під час мобілізації на особливий період. Отже, обчислюючи суму матеріальної допомоги у розмірі посадового окладу, що підлягає виплаті позивачу, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
13. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову.
14. Вказав, що судами неправильно застосовано норми Порядку № 100 та не враховано норми Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII) і Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2016 року № 500 (далі - Порядок № 500).
15. Судові рішення не відповідають приписам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості, оскільки відсутність правового регулювання правовідносин, пов`язаних з розміром виплат, що здійснюються працівникам, призваним на військову службу, не повинно впливати на гарантії, встановлені державою для військовослужбовців.
16. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
17. У відзиві на касаційну скаргу ГТУЮ у Донецькій області просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки розмір матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань обчислено у відповідності до законодавства, а виплати, нараховані за час протягом якого працівника залучено до виконання державних або громадських обов`язків, не враховуються при обчисленні суми такої допомоги.
18. Касаційний розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
19. У зв?язку з цим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина четверта статті 229 КАС України).
V. Джерела права й акти їхнього застосування
20. Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків встановлені статтею 119 КЗпП України, відповідно до частини третьої якої, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".