У Х В А Л А
10 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/8322/19
Провадження № 12-13гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 910/8322/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "ФК Сократ" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року (головуючий суддя Скрипка І. М., судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) та
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2019 року Приватне акціонерне товариство "ФК Сократ" (далі - ПрАТ "ФК Сократ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Національна комісія) про визнання недостовірною інформації, яка міститься у постанові Національної комісії від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т, про те, що ПрАТ "ФК Сократ" 11 березня 2014 року здійснювало операції купівлі-продажу акцій ПАТ "Миколаївцемент" на ПАТ "Українська Біржа" за ціною 30,0049 грн та про зобов`язання відповідача відкликати постанову як таку, що містить недостовірну інформацію, з місць застосування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2019 року клопотання Національної комісії про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі № 910/8322/19 за позовом ПрАТ "ФК Сократ" до Національної комісії про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу мотивовано тим, що вирішення будь-яких спорів, пов`язаних із визнанням повністю або частково актів суб`єктів владних повноважень чинним законодавством віднесено до юрисдикції адміністративних судів України, а даний позов про визнання недостовірною інформації, яка міститься у постанові відповідача № 30-ЦА-УП-Т по суті є завуальованою спробою ухилитись чи відтермінувати сплату накладеної на позивача штрафної санкції у позаправовий спосіб шляхом звернення до суду неналежної юрисдикції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2019 року про закриття провадження у справі скасовано, матеріали справи направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанову мотивовано тим, що спірні правовідносини, які виникли щодо недостовірності інформації (як вважає позивач) та її спростування, носять приватно-правовий характер, що виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства. Спір відноситься до юрисдикції господарського суду, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.
Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2019 року, Національна комісія у січні 2020 року подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу господарського суду першої інстанції - залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема статей 20-23 Господарського процесуального кодексу України щодо юрисдикції господарських судів, пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України щодо закриття провадження у справі.
Скаржник наголошує, що постанова Національної комісії від 09 лютого 2018 року № 30-ЦА-УП-Т є актом індивідуальної дії, винесена комісією у зв`язку з реалізацією нею владних повноважень, тому спір є публічно-правовим в розумінні пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також Національна комісія посилається на постанову Верховного Суду України від 11 вересня 2017 року у справі № 3-649гс17 у якій містяться висновки щодо юрисдикції справ, однією із сторін яких є суб`єкт владних повноважень.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31 січня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, а ухвалою від 19 лютого 2020 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на те, що підставою оскарження судових рішень є порушення судами правил предметної юрисдикції.
Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.