Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 206/5483/18
провадження № 51-1510 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Руденко О.П.,
захисника В`язового В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018040700000744 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2018 року до ОСОБА_1 застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи в стані неосудності, 14 липня 2018 року, приблизно об 11:46 год. намагався викрасти з магазину "Продукти-57" у м. Дніпро продукти харчування на загальну суму 476,39 грн, однак був затриманий працівниками охорони магазину.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року скасовано ухвалу місцевого суду. Постановлено нову ухвалу, якою застосовано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд безпідставно зазначив у своєму рішенні про спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_1, як суб`єктивну сторону вчиненого суспільно небезпечного діяння, оскільки останній не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 420, ч. 3 ст. 421 КПК України замість змінити ухвалу місцевого суду (як про це порушував питання в апеляційній скарзі прокурор) скасував її, чим вийшов за межі апеляційного оскарження та допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, при цьому таке своє рішення належним чином не мотивував.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Захисник вважав, що апеляційний суд виніс по суті правильне рішення, а тому просив суд касаційної інстанції прийняти рішення на розсуд суду.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, яке містить об`єктивні ознаки злочину, передбаченогоч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, а також вид застосованих примусових заходів медичного характеру у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.
У касаційній скарзі прокурор вказує на порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, які, на думку касатора, полягають у тому, що суд вийшов за межі апеляційної скарги прокурора та замість того, щоб змінити ухвалу суду першої інстанції й виключити з неї посилання на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_1, скасував зазначену ухвалу та постановив нову, якою виключив посилання на зазначені ознаки суб`єктивної сторони вчиненого суспільно небезпечного діяння. Наведене порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор вважає істотним.
З таким твердженням колегія суддів погодитися не може.
Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних інтересів осіб з психічними розладами, тому розгляд таких проваджень має спеціальну процедуру, яка урегульована спеціальними нормами закону.
Зокрема, статтею 505 КПК України передбачено, що обовʼязковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються й інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди).