Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
місто Київ
справа № 712/9347/17
провадження № 61-14535св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2017 року у складі судді Пироженко В. Д. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Ювшина В. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у липні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 11 липня 2014 року між сторонами укладений договір строкової позики, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 8 600, 00 дол. США зі строком повернення 11 жовтня 2014 року.
Позивач стверджував, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, кошти не повернула, у зв`язку з чим просив суд стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача борг в сумі 8 600, 00 дол. США та 3 % річних від простроченої суми, які становлять 740, 00 дол. США, що еквівалентно 241 158, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнала, пояснила що дійсно ОСОБА_1 надав їй в позику 8 000, 00 дол. США. Умова про сплату 200, 00 дол. США за місяць користування коштами заявлена позивачем усно, без зазначення такої умови в розписці, що підтверджується аудіозаписом спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, де вони обговорювали тему варіантів повернення боргу. Також зазначила, що позивач не повідомив суд про часткове погашення боргу 06 листопада 2016 року в сумі 500, 00 дол. США.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 11 листопада 2014 року у розмірі 8 600, 00 дол. США та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 740, 00 дол. США, що становить 9 340, 00 дол. США та еквівалентно 241 158, 00 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що факт повернення грошових коштів ОСОБА_1 не доведений відповідачем.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року задоволено частково, рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2017 року скасовано в частині стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Ухвалено нову постанову, якою стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три процентів річних від простроченої суми в розмірі 18 599, 49 грн. Рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2017 року в частині стягнення заборгованості за договором позики в сумі 222 074, 36 грн та судових витрат в сумі 2 411, 58 грн залишено без змін.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що оскільки відповідачем умови договору не виконані, заборгованість не погашена, а тому суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та на підставі закону та договору позики стягнув з відповідача суму позики у розмірі 8 600, 00 дол. США, що на момент звернення до суду становило 222 074, 36 грн. Апеляційний суд, перевіривши правильність і обґрунтованість нарахування штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язання, дійшов висновку, що позивачем у розрахунок нарахування штрафних санкцій необґрунтовано включались суми штрафних санкцій в суму заборгованості за періоди з 11 жовтня 2014 року до 11 жовтня 2015 року, з 11 жовтня 2015 року до 11 жовтня 2016 року, що призвело до нарахування штрафних санкцій на попередньо нараховані штрафні санкції.
Незалежно від валюти боргу валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і його виконання, є національна валюта України - гривня. Відповідно у національній валюті України підлягають обчисленню й стягненню інші складові грошового зобов`язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та інші виплати, передбачені статтею 625 ЦК України. Але позивачем 3 проценти річних обчислені в доларах США і вже надалі перераховані у гривні. Сума обрахунку трьох процентів річних із суми 222 074, 36 грн за період з 11 жовтня 2014 року до 25 липня 2017 року, або ж за 1 019 днів, становить 18 599, 49 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Питання про стягнення втрат за індексом інфляції за час прострочення виконання зобов`язання позивачем не розраховувалися, такі позовних вимог не заявлялися. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення процентів за затримку виконання зобов`язання, скасуванню його в цій частині та ухваленню нова постанова в частині стягнення 3 процентів річних в сумі 18 599, 49 грн.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2018 року із застосуванням засобів поштового зв`язку, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 06 лютого 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені на підставі припущень, без належного встановлення фактичних обставин справи, виходячи з досліджених у справі наявних доказів. Стверджує, що судами не враховано, що фактично ОСОБА_2 отримала у позику 8 000, 00 дол. США, а не 8 600, 00 дол. США, а також, що нею частково погашено заборгованість за договором позики.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 11 липня 2014 року отримала позику від ОСОБА_1 у сумі 8 600, 00 дол. США, які вона зобов`язалася повернути до 11 жовтня 2014 року. На підтвердження укладеного договору позики відповідач написала відповідну розписку. Факт написання розписки та отримання грошових коштів відповідачем визнається.
Судами встановлено, що у зазначені в розписці строки відповідач отримані в позику грошові кошти не повернула.
Судами відхилені доводи відповідача про повернення частини суми боргу в розмірі 500, 00 дол. США та надання при цьому розписки ОСОБА_1 щодо отримання ним коштів в сумі 500, 00 дол. США, оскільки у розписці не зазначено, за якою борговою розпискою повернуто 500, 00 дол. США. Одночасно встановлено, що у відповідача існують й інші боргові зобов`язання перед позивачем.
Судами визнано аудіозапис розмови сторін неналежним та недопустимим доказом отримання у позику ОСОБА_2 лише 8 000, 00 дол. США.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.