Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 322/1183/17
провадження № 61-44887cв18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фермерське господарство "Партнер",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С., від 16 серпня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фермерського господарства "Партнер" (далі - ФГ "Партнер") про припинення договору оренди шляхом розірвання.
Позовну заяву мотивувала тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, площею 6,44 га.
20 липня 2011 року між нею та ФГ "Партнер" в особі голови ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років та зареєстровано цей договір у відділі Держкомзему Новомиколаївського району Запорізької області 05 серпня 2011 року.
За умовами договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної вартості, що становить 2 833,34 грн, один раз на рік кожного року з 01 жовтня до 31 грудня, за письмовою заявою орендодавця.
З 20 липня 2011 року орендар систематично не сплачує їй орендну плату, на її неодноразові усні звернення не реагує.
Враховуючи викладене, позивач просила припинити шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, площею 6,44 га, укладений 20 липня 2011 року між нею та відповідачем на 49 років, зареєстрований у відділі Держкомзему Новомиколаївського району Запорізької області 05 серпня 2011 року за № 232360004000544.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області у складі судді Гасанбекова С. С. від 26 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди землі, укладений 20 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ "Партнер", зареєстрований у відділі Держкомзему Новомиколаївського району Запорізької області 05 серпня 2011 року за № 232360004000544, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2323684000:15:012:0001.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що видаткові касові ордери: від 19 жовтня 2011 року, 15 травня 2012 року та 27 листопада 2013 року є недопустимим доказами і не підтверджують виплати орендної плати позивачу за період з 2011 по 2013 роки. ОСОБА_2 у період з 2011 по 2013 роки, як голова ФГ "Партнер", не міг одночасно представляти зазначене фермерське господарство як орендаря, та позивача по справі як орендодавця та отримувати від імені ОСОБА_1 орендну плату, оскільки це суперечить положенням частини третьої статті 238 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ФГ "Партнер", скасовано рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2018 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у період з 2011 по 2017 роки орендну плата за договором оренди землі, укладеним з ОСОБА_3, отримував ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19 жовтня 2011 року, що підтверджується належними та допустимими доказами - видатковими касовими ордерами за відповідний період. За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для припинення спірного договору оренди землі. Крім того, ОСОБА_2 не вчиняв правочинів від імені ОСОБА_1, а тому безпідставними є посилання суду першої інстанції на положення частини третьої статті 238 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що видаткові касові ордери за період з 2011-2013 років є неналежними та недопустимим доказами, оскільки не містять підпису керівника або бухгалтера, і не підтверджують виплати орендної плати позивачу за період з 2011 по 2013 роки. ОСОБА_2 у період з 2011 по 2013 роки, як голова ФГ "Партнер", не міг вчиняти правочини від імені позивача та отримувати орендну плату як її представник за довіреністю, оскільки це заборонено нормою частини третьої статті 238 ЦК України. Суд апеляційної інстанції безпідставно узяв до уваги як доказ відомості про отримання орендної плати ОСОБА_2 як представником ОСОБА_1, викладені у заяві, поданій до суду апеляційної інстанції, оскільки до суду першої інстанції цей доказ не було подано. Крім того, 08 січня 2016 року та 22 липня 2017 року ОСОБА_2 не міг отримувати орендну плату в інтересах ОСОБА_1 за касовим ордером, оскільки в цей період часу перебував за кордоном, однак суд апеляційної інстанції цим доводам не надав належну правову оцінку та безпідставно відхилив клопотання про витребування відповідних доказів.
У грудні 2018 ФГ "Партнер" подало відзив на касаційну скаргу мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що суперечності щодо дати фактичного отримання ОСОБА_2 орендної плати за договором на спростовують сам факт її отримання.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 02 жовтня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 19 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,44 га, кадастровий № 2323684000:15:012:0001, розташована на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.
20 липня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ "Партнер" в особі голови ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років та зареєстровано цей договір у відділі Держкомзему Новомиколаївського району Запорізької області 05 серпня 2011 року.
За умовами договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної вартості, що становить 2 833,34 грн, один раз на рік кожного року з 01 жовтня до 31 грудня, за письмовою заявою орендодавця.
19 жовтня 2011 року ОСОБА_1 надала нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_2, якою уповноважила останнього на управління належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 2323684000:15:012:0001, в тому числі з правом одержання зазначеної в договорі від 20 липня 2011 року орендної плати або натуральної оплати за надану в оренду земельну ділянку.
У підтвердження виплати орендної плати за договором у період з 2011 по 2017 роки відповідач послався на видаткові касові ордери: від 19 жовтня 2011 № 37 на суму 2 550 грн, від 15 травня 2012 року № 12 на суму 4 250 грн, від 27 листопада 2013 року № 39 на суму 4 250 грн, від 25 вересня 2014 року № 22 на суму 5 100 грн, від 21 жовтня 2015 року № 35 на суму 5 344 грн, від 08 січня 2016 № 2 на суму 6 762 грн, від 22 листопада 2017 року № 19 на суму 6 762 грн.
За цими ордерами ОСОБА_2 на підставі довіреності від 19 жовтня 2011 року видано орендну плату за " ОСОБА_4 ". При цьому ордери не містять найменування, номер, дату та місце видачі документа, який засвідчує особу одержувача, а ордери за 2011-2013 роки не містять підписів керівника та бухгалтера (а.с. 31).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно із положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України. При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.