ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2020 року
Київ
справа №817/35/16
адміністративне провадження №К/9901/11626/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 817/35/16
за позовом ОСОБА_1
до прокуратури Рівненської області
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою прокуратури Рівненської області
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 (постановлену у складі судді: Сала А.Б.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 (постановлену у складі колегії суддів: Бучик А.Ю., Одемчука Є.В., Шевчука С.М.)
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Рівненської області (далі - відповідач) про поновлення його на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Рівненської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.12.2015 року по день постановлення судового рішення.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.12.2015 наказом прокурора Рівненської області позивача було звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Підставою звільнення став наказ Генерального прокурора України № 53ш від 15.07.2015. Однак, позивач вважає, що при його звільненні не враховано переважне його право на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією, продуктивністю праці та перебуванням на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Керівництвом прокуратури не прийнято до уваги, що в органах прокуратури він пропрацював більше 20 років, мав достатній досвід прокурорської роботи. Тому, позивач просить суд поновити його на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Рівненської області з 03.12.2015, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, залишено без змін постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2016, якою позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Рівненської області №1485 від 03.12.2015 "Про звільнення ОСОБА_1 ".;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Рівненської області;
- стягнуто з прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1, заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 26624,76 гривень.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Рівненської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в сумі 1699, 44 грн (сума без сплати податків та інших обов`язкових платежів, які стягуються під час виплати даної суми працівнику) звернуто до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача проведено неправомірно, з порушенням вимог, встановлених статтями 40, 42, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки йому не було запропоновано жодної із посад, передбачених у штатному розписі прокуратури Волинської області, а також не з`ясовано питання щодо наявності в нього переважного права на залишення на роботі. Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність наказу про звільнення позивача та наявність підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
У липні 2016 року прокуратура Рівненської області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі касатор просить:
Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 по справі № 817/35/16 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою прокуратури Рівненської області та установлено строк для подачі заперечення на касаційну скаргу.
Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) вказана касаційна скарга 30.01.2018 передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно зазначено про необхідність першочергового працевлаштування тих осіб, відділи та структурні підрозділи яких ліквідуються. При призначенні на посади у новоутворених відділах надавалась перевага працівникам із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, обсягом виконаної роботи. Враховуючи відсутність належної кваліфікації, на момент вручення попередження про наступне вивільнення у роботодавця не було об`єктивної можливості запропонувати позивачеві будь-яку посаду, яка б відповідала його рівню знань та навичок. Також наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів регулюється спеціальними нормами законодавства України і вони є пріоритетними перед нормами КЗпП України.
У запереченні на касаційну скаргу позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Наказом Генерального прокурора України № 53ш від 15.07.2015 у структурі та штатному розписі прокуратури Рівненської області були ліквідовані окремі відділи, а загальну штатну чисельність ліквідованих одиниць - 33 з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України. Згідно з п. 2 цього Наказу, у структурі та штатному розписі прокуратури Рівненської області скорочено 85,5 посад та зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати, в тому числі посаду прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні.
На виконання вимог вищезазначеного наказу Генеральної прокуратури України 17.07.2015 відповідно до наказу прокуратури Рівненської області №768 з метою об`єктивного та неупередженого вирішення питання про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників було утворено комісію, яка відповідно до протокольного рішення від 20.07.2015 на засіданні вирішила рекомендувати прокурору області відповідно до статті 49-2 КЗпП України працівників, в тому числі прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні ОСОБА_1
31 липня 2015 позивач попереджений про звільнення із займаної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (пункт 1 частина 1 стаття 40 КЗпП України) з 30.09.2015. Поряд з цим, у попередженні зазначено про відсутність вакантних посад, які могли б бути запропоновані позивачу.
Відповідно до наказу №53ш від 15.07.2015 у структурі та штатному розписі прокуратури Рівненської області ліквідовано 9 відділів із загальною штатною чисельністю 33 одиниці, скорочено 85,5 посад, зокрема і посаду прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні. Разом з тим, згідно зазначеного наказу були утворені у структурі прокуратури Рівненської області відділи із встановленою у штатному розписі посад загальною чисельністю 36 одиниць.
03 грудня 2015 прокуратурою Рівненської області прийнятий наказ №1435, відповідно до якого радника юстиції ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області та органів прокуратури України з 03.12.2015 у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частина 1 статті 51 Закону Закон № 1697-VII, пункт 1 частина 1 стаття 40 КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
Не погоджуючись із своїм звільнення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Конституція України від 28 червня 1996 року
Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII
Статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" визначено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Однією з умов звільнення прокурора з посади згідно пункту 9 частини першої цієї статті є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно із частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.