ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
Київ
справа №821/1748/16
адміністративне провадження №К/9901/15946/18
Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення коштів, провадження в якій відкрите
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року ухвалену у складі головуючого судді Варняка С.О., суддів Бездрабка О.І., Кузьменко Н.А. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року ухвалену у складі головуючого судді Запорожана Д.В,, суддів Романішина В.Л., Шляхтицького О.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив:
- стягнути за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 68466,74 грн.
2. На обґрунтування позову зазначає про невиконання рішення Європейського суду з прав людини з огляду на сплату коштів в неповному обсязі.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Рішенням Європейського суду з прав людини за заявою "Валерій Фуклєв проти України" № 6318/03 від 16.01.2014 року постановлено:
(а) що держава-відповідач має сплатити заявнику протягом трьох місяців від дня, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, такі суми, які повинні бути конвертовані в валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
(і) 6000 євро (шість тисяч) євро відшкодування моральної шкоди, а також додатково суми будь-яких податків, що можуть нараховуватись;
(іі) EUR 240 (двісті сорок) євро компенсації судових та інших витрат, а також додатково суми будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявникові;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
4. Рішення набуло статусу остаточного 16.04.2014 року. Кінцевий термін виконання Рішення Європейського суду з прав людини № 6318/03 - 16 липня 2014 року.
5. 15.05.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. відкрито виконавче провадження № 43328599 за заявою позивача про примусове виконання рішення Європейського суду з прав людини № 6318/03 від 16.01.2014.
6. 10.10.2014 Державна казначейська служба України здійснила платіж на підставі платіжного доручення Мін`юсту №6097 від 23.09.2014 на користь ОСОБА_1 у сумі 108 182,72 гривні.
7. Із виписки з карткового рахунку позивача у банку "Ощадбанк" від 23.10.2014 року убачається, що на поточний рахунок позивача 13.10.2014 зарахована сума у розмірі 107641,80 грн.
8. 19.11.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 43328599 на підставі пункту 8 частини1 статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". У постанові зазначено "Рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України №6097 від 23.09.2014 у розмірі 108182,72 грн (еквівалент 6240 євро) платіжним дорученням Міністерства юстиції України №8095 від 31.10.2014 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 841,08 грн.
9. Суть спору полягає у визначенні допущення відповідачем порушень при виконанні рішення Європейського суду з прав людини.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.
11. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що Державна казначейська служба України здійснила платіж на підставі платіжного доручення Мін`юсту на користь позивача в повному обсязі у сумі 108182,72 гривні.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
12. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржені судові рішення і направити справу для продовження на новий розгляд.
13. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про невиконання рішення Європейського суду з прав людини у тримісячний строк, отримання ним суми в неповному обсязі та про покладення обов`язку сплати будь-яких податків на державу. Також вказує про розгляд справи апеляційним судом без його участі, без врахування його клопотання про забезпечення розгляду справи в режимі відеоконференції.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
14. Згідно з частиною 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України врегульовані Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
16. Згідно з абзацом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Рішення це:
а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;
в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;
г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України;
17. Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
18. Статтею 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.