ПОСТАНОВА
Іменем України
13 березня 2020 року
Київ
справа №263/13195/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21044/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Саприкіної І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя на постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Кір`якової Н.П. від 26 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ястребової Л.В., Компанієць І.Д., Блохіна А.А. від 07 лютого 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 16 травня 2016 року № 370 про відмову в призначенні пенсії згідно з пунктом "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов`язати призначити позивачу пенсію згідно з пунктом "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з моменту подання заяви з 07 лютого 2016 року.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що має право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У грудні 2015 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя із заявою про призначення пільгової пенсії, надавши всі необхідні документи відповідно до пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судом встановлено наявність у позивача достатнього пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2016 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до Вищого адміністративного суду України 22 лютого 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 263/13195/16-а.
Справу передано до Верховного Суду 13 лютого 2018 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Саприкіну І.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 грудня 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
До заяви на підтвердження свого трудового стажу позивач надав трудову книжку, відповідно до якої він з 02 грудня 1982 року по 14 липня 1985 року, з 25 грудня 1989 року по 22 березня 1990 року, з 05 липня 1991 року по 03 серпня 1991 року, з 02 вересня 1991 року по 28 листопада 1991 року, з 21 травня 1992 року по 11 червня 1992 року, з 19 липня 1994 року по 31 грудня 1994 року та з 01 січня 1995 року по 18 жовтня 1995 року працював у Міжколгоспній виробничій базі флоту Міжобласної північно-азовської спілки риболовецьких колгоспів на посадах: матрос, помічник капітана, капітан. Крім того, позивач надав до відповідача уточнюючі довідки, що підтверджують наявність пільгового стажу ОСОБА_1 для отримання пенсії відповідно до пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням відповідача від 16 травня 2016 року №370 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у звязку із відсутністю у нього 25 років 6 місяців роботи за вислугою років. Відповідачем не були включені для розрахунку стажу за вислугою років періоди роботи позивача з 02 лютого 1982 року по 14 липня 1985 року (2 роки 7 місяців 13 днів), з 25 грудня 1989 року по 22 березня 1990 року (2 місяці 28 днів), з 05 липня 1991 року по 03 серпня 1991 року (29 днів), з 02 вересня 1991 року по 28 листопада 1991 року (2 місяця 27 днів), з 21 травня 1992 року по 11 червня 1992 року (21 день), з 19 липня 1994 року по 31 грудня 1994 року (5 місяців 13 днів), з 01 січня 1995 року по 18 жовтня 1995 року (9 місяців 18 днів) на посаді матроса, помічника капітана, капітана, оскільки в поданих документах відсутні відомості про нарахування заробітної плати та є наявність відгулів, а чинним законодавством не передбачено можливість включення до пільгового стажу для призначення пенсії фактично невідпрацьованих періодів.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Крім того, відповідач зазначає, що у наданих позивачем документах на підтвердження його зайнятості на посаді матроса, помічника капітана, капітана у періоди роботи з 02 грудня 1982 року по 14 липня 1985 року, з 25 грудня 1989 року по 22 березня 1990 року, з 05 липня 1991 року по 03 серпня 1991 року, з 02 вересня 1991 року по 28 листопада 1991 року, з 21 травня 1992 року по 11 червня 1992 року, з 19 липня 1994 року по 31 грудня 1994 року та з 01 січня 1995 року по 18 жовтня 1995 року відсутні відомості нарахування заробітної плати та є наявність відгулів, а чинним законодавством не передбачено можливість включення до пільгового стажу для призначення пенсії фактично невідпрацьованих періодів.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).
Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з абзацом першим пункту "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Пунктом "д" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники окремих видів суден, професій і посад плавскладу суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості - за списком (461-2016-п), що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років у чоловіків та після цієї дати при стажі роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків.