ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 760/9285/16-а
адміністративне провадження № К/9901/34308/18, № К/9901/34311/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017р. (судді - Мельничук В.П., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) та касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 08.08.2016р. (суддя - Кицюк В.С. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017р. (судді - Мельничук В.П., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у відповідності до пп. "б" п. 1 ст. 162 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції закону з 01.01.2014р.;
зобов`язати Міністерство оборони України призначити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у відповідності до пп. "б" п. 1 ст. 162 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції закону з 01.01.2014р. та перерахувати Київському міському військовому комісаріату грошові кошти для подальшої виплати;
зобов`язати Київський міський військовий комісаріат виплатити йому суму одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у відповідності до пп. "б" п. 1 ст. 162 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції закону з 01.01.2014р.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає, що відповідач діяв протиправно, відмовляючи у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки право на її отримання у нього виникло з дня встановлення інвалідності 29.04.2014р.
Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.08.2016р. позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено частково.
Визнано дії Міністерства оборони України неправомірними.
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З ухваленими у справі рішеннями не погодились позивач та відповідач - Міністерство оборони України, звернулись до суду з касаційними скаргами. Позивач просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Відповідач просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції обгрунтовано захистив його право на належний соціальний захист, зобов`язавши відповідача призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Закону №2011-ХІІ та Порядку №975. В свою чергу суд апеляційної інстанції помилково вважав, що відповідачами не дотримано процедуру розгляду питання про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги, оскільки за результатами розгляду його заяви із наданим покатом документів Міністерством оборони України прийнято рішення, яким відмовлено у її виплаті із зазначенням мотивів такої відмови та, як наслідок, повернуто документи.
Відповідач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю у позивача виникло з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності, тобто з 24.04.2012р., а не з моменту встановлення йому ІІ групи інвалідності з 29.04.2014р., як помилково вважає позивач. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності.
Крім того, відповідач посилається на те, що на момент первинного огляду позивача діяв Порядок №499, а тому саме його нормами необхідно керуватись під час визначення права на отримання одноразової грошової допомоги. Підстав для розгляду заяви позивача відповідно до Порядку №975 немає.
Також відповідач посилається на ненадання позивачем документів, передбачених пунктом 11 Порядку №975, які б свідчили про причини та обставини поранення, контузії, травми або каліцтва, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Наголошує на тому, що справа розглядалась неповноважним складом суду, оскільки згідно ч. 1 ст. 24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження яких є рішення, дії чи бездіяльність міністерства розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією суддів у складі трьох суддів.
Відзиву на касаційну скаргу позивача до суду не надходило.
Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу відповідача просив залишити її без задоволення, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 28.06.1983р. по 24.07.1985р. проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов`язку в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 та довідкою Солом`янського районного у м. Києві військового комісаріату від 19.11.2015р. №103. (а.с. 11 - 14)
Згідно висновку Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 17.03.2012р. №249/ж поранення голови та правої ноги позивача у вигляді рубців є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1983 році. (а.с. 15)
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 21.03.2012р. №491 поранення, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 16)
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААА №780021 позивачу з 26.04.2012р. при первинному огляді встановлена з 23.04.2012р. ІІІ група інвалідності, поранення, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено на строк до 01.05.2014р., дату чергового переогляду визначено 23.04.2014р. (а.с 10)
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії АВ №0091282 позивачу 05.05.2014р. встановлено з 29.04.2014р. ІІ групу інвалідності, поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено позивачу довічно. (а.с. 9)
31.03.2015р. позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою, в якій зазначив про встановлення йому 26.04.2012р. ІІІ групи інвалідності, проте у зв`язку із погіршенням здоров`я у 2014 році йому надали ІІ групу інвалідності. Враховуючи викладене, просив надати йому одноразову грошову допомогу на підставі Порядку від 25.12.2013р. №975. (а.с. 35)
Листом від 03.04.2015р. №2883 Київський міський військовий комісаріат повідомив позивача про те, що з 01.01.2014р. набула чинності нова редакція статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийнято новий Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги від 25.12.2013р. №975, відповідно до якого правом на отримання допомоги є заключення МСЕК з вказаною датою первинного встановлення інвалідності, тобто з 01.01.2014р. (а.с. 36)
Оскільки первинне встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності Комісією МСЕК відбулося 23.04.2012р. до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ, то права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 він не має. При цьому повідомлено про те, що особам, які набули право на отримання такої допомоги до 01.01.2014р., її виплата здійснювалась відповідно до іншого Порядку №499. Водночас дія Порядку №499, Законів України №2011-ХІІ та "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" поширюються лише на осіб, які звільнені з військової служби після 10.05.2006р., оскільки саме з цієї дати законодавчо встановлено право військовослужбовців на отримання грошової допомоги в разі каліцтва або інвалідності.
Листом від 10.02.2016р. №248/3/6/516 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив Київський міський військовий комісаріат про те, що на їх адресу надійшли документи позивача для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975. Проте оскільки інвалідність позивачу встановлено у 2012 році, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, а тому він не має права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до нових норм закону. Крім того, позивачу встановлено інвалідність понад встановлений у пп. 4 п. 2 Порядку №499 термін, що не дає йому законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до цього Порядку, у зв`язку з чим документи повертаються без реалізації. (а.с. 7)
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975. При цьому суд виходив з того, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці МСЕК. Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності 05.05.2014р. з 29.04.2014р., а тому до спірних правовідносин слід застосувати Порядок №975, оскільки інших відмінних чітких визначень щодо дати встановлення групи інвалідності законодавець не передбачив.
Суд виходив з того, що особа набуває прав на отримання одноразової грошової допомоги в разі встановлення їй інвалідності та не залежить від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.
Крім того, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про необхідність вирішення справи окружним адміністративним судом, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим кодексом. Суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена Законом №2011-ХІІ, та про зобов`язання виплати якої ставить питання позивач в позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України слід розглядати місцевим загальним судам як адміністративним судам в порядку, встановленому КАС України.