ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/548/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Разюк Г.П., судді - Головей В.М., Савицький Я.Ф.)
від 19.12.2019
за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроус - Велс"
про стягнення 698 152,55 грн,
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2019 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроус - Велс" 558 621, 84 грн заборгованості за договором банківського обслуговування від 16.05.2012, з яких 360 985, 26 грн - заборгованість за кредитом, 139 530, 71 грн - заборгованість за процентами, 100 654,72 грн - заборгованість за комісією, 96 981, 86 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.05.2012 відповідач підписав заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої йому було відкрито рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті. Також згідно з заявою від 16.05.2012 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua, які разом з заявою є договором банківського обслуговування. В порушення умов договору банківського обслуговування від 16.05.2014, вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України ТОВ "Гроус - Велс" свої грошові зобов`язання належним чином не виконав (не погасив кредит, відсотки), що і стало підставою для звернення позивача з позовом.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.07.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Гроус-Велс" на користь позивача 360 985,26 грн заборгованості за кредитом, 100 654,72 грн заборгованості за відсотками, 96 981,86 грн пені та судові витрати.
Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 частково скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2019 та викладено його резолютивну частину у іншій редакції: " 1. Позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроус-Велс" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" борг за кредитом за договором банківського обслуговування від 16.05.2012 у сумі 360 985,26 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 332,11 грн. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України 1 082,06 грн судового збору за подачу позову. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроус-Велс" на користь Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України 1 010,06 грн судового збору за подачу позову."
08.01.2020 АТ "Комерційний банк "Приватбанк" подало касаційну скаргу на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції в частині незадоволених вимог скасувати та прийняти нову поставу, якою позов задовольнити.
Підставами для часткового скасування постанови суду апеляційної інстанції зазначає, що суд мав встановити до яких Умов та Правил надання банківських послуг приєднався відповідач та чи відповідає поданий до суду витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідним Умовам та Правилам, розміщеним на загальнодоступному вебсайті http://privatbank.ua станом на 16.05.2012. Зазначає, що суд не прийняв ухвалу про витребування оригіналу електронного доказу - Умов та Правил надання банківських послуг, не здійснив їх огляд на веб-ресурсі http://privatbank.ua/terms, а, отже суд не може ставити під сумнів подану позивачем копію Умов та Правил і не брати її до уваги в силу імперативних приписів ч. 5 ст. 96 ГПК України. Стверджує про безпідставність застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Посилається на ст. ст. 389-392, ст. ст. 409, 412 ЦПК України.
11.03.2020 до Верховного Суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач, серед іншого, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2019 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019, а справу направити до суду першої інстанції з наведених у письмових поясненнях підстав. Оскільки ГПК України передбачено, що єдиною процесуальною форму касаційного оскарження є подання касаційної скарги, в порядку, встановленому відповідними нормами господарського процесуального законодавства, то подані ТОВ "Гроус-Велс" письмові пояснення не беруться судом до уваги в цій частині.
Також у цих поясненнях ТОВ "Гроус-Велс" вказав, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що надані позивачем до позовної заяви документи не є складовою частиною договору про надання банківських послуг від 16.05.2012. Стверджує, що у заявах від 16.05.2012, від 24.09.2013 сторони не погоджували процентну ставку за користуванням кредитом, відповідальність у вигляді неустойки за порушення зобов`язання. Посилається на те, що заяви від 16.05.2012, від 24.09.2013, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не є належними і допустимими електронними доказами у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, що 16.05.2012 ТОВ "Гроус-Велс" підписало заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої йому було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті.
Із змісту заяви від 16.05.2012 вбачається, що ТОВ "Гроус-Велс" приєдналось до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (а.с. 23-24, т. 1).
24.09.2013 заступник директора ТОВ "Гроус-Велс" Гречка В.О. підписала заяву, якою висловила свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (які знаходяться на сайті банку (www.pb.ua), Тарифами банку.
Задовольняючи частково позов, місцевий господарський суд виходив з того, що підписана відповідачем заява від 16.05.2012 за своєю правовою природою є кредитним договором на умовах овердрафту, які врегульовані Умовами та Правилами надання банківських послуг. Взявши до уваги вказане, встановивши факт перерахування позивачем відповідачу 470 000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1, відкритий за заявою від 16.05.2012, про що свідчить наявна у матеріалах справи банківська виписка, користування відповідачем кредитними коштами, недотримання відповідачем порядку погашення овердрафтового кредиту, не здійснення сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі, суд стягнув з відповідача на користь позивача 360 985,26 грн заборгованості за кредитом, 100 654,72 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 96 981,86 грн пені. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з комісії за користування кредитом, адже у наданому позивачем розрахунку заборгованості сума заборгованості з комісії за користування кредитом становить 0,00 грн та матеріали справи не містять доказів нарахування позивачем відповідачу таких коштів.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач свої зобов`язання за договором від 16.05.2012 виконав, а відповідач не сплатив кредитний ліміт у сумі 360 985, 26 грн, чим порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, погодився з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 360 985,26 грн боргу за кредитом. Правильність висновків апеляційного суду у частині стягнення з відповідача на користь позивача 360 985,26 грн боргу за кредитом за договором від 16.05.2012 позивачем не оскаржується.
Водночас, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом та пені з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
З огляду на норму ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку (така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 914/504/18).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.