ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 907/65/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019
(головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Бойко С.М., Матущак О.І.)
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Барни Михайла Васильовича (правонаступником якого є ОСОБА_1)
до Підприємства споживчої кооперації "Хлібокомбінат" Іршавської районної спілки споживчих товариств
про стягнення 279 093,04 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Фізична особа-підприємець Барна Михайло Васильович (правонаступником якого є ОСОБА_1) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Підприємства споживчої кооперації "Хлібокомбінат" Іршавської районної спілки споживчих товариств про стягнення 279093,04 грн заборгованості за договором №1 від 02.01.2012 за поставлений товар, в т.ч. 256990,05 грн - пені, 17548,20 грн - інфляційних втрат та 4554,79 грн - 3% річних, (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.03.2018).
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у встановлений у договорі строк не здійснив оплату за поставлений товар, чим порушив умови договору №1 від 02.01.2012.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ФОП Барни Михайла Васильовича 21099,33 грн, в т.ч. 3617,56 грн - 3% річних та 17481,77 грн - інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.
4. Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2018 стягнуто з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця Барни Михайла Васильовича суму 316,49 грн - судового збору, а також суму 12300,00 грн - витрат на правничу допомогу. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3869,90 грн покладено на позивача. В задоволенні клопотання ФОП Барни Михайла Васильовича про відшкодування судових витрат за вчинення дій, необхідних для розгляду справи у сумі 2249,73 грн відмовлено повністю. Повернуто ФОП Барні Михайлу Васильовичу з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1846,49 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №6032.88 від 12.02.2018.
5. В частині відмови у стягненні пені місцевий суд мотивував свої висновки тим, що: - з письмових доводів позивача та розрахунку суд не вбачає можливості встановити настання моменту прострочення, суми прострочення та періоду (тривалості) простроченої заборгованості по кожному факту відпуску товару; - розрахунок містить лише загальний залишок заборгованості без можливості ідентифікувати заборгованість за кожною накладною із урахуванням періодичних платежів відповідачем у погашення заборгованості; - на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2018 позивачем не було подано детального та розрахунку пені; - позивачем здійснювалась поставка згідно з договором на власний розсуд за наявної у відповідача простроченої заборгованості, хоча умовами договору передбачений відпуск товарів після попередньої оплати безготівковим видом розрахунків (п. 3.2 договору) та гарантовано відповідачем в гарантійному листі від 03.04.17 №2, при цьому, позивачем не подано та у матеріалах справи відсутні докази пред`явлення відповідачу будь-яких претензій щодо простроченої оплати чи застосування насідків порушення платіжної дисципліни, передбаченої п. 3.5 договору;
- крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені з відповідача у період з 12.02.2017 по 24.10.2017, який перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України.
Здійснивши перевірку, наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог лише в частині 17481,77 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 3617,56 грн.
6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2018 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства споживчої кооперації "Хлібокомбінат" Іршавської районної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 13 972,21 грн - пені. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені - відмовлено. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.04.2018 в частині задоволення позову про стягнення 3 617,56 грн. - 3% річних та 17 481,77 грн інфляційних втрат залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2018 змінено, викладено п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Підприємства споживчої кооперації "Хлібокомбінат" Іршавської районної спілки споживчих товариств (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Гагаріна, 116, ідентифікаційний код юридичної особи - 01730858) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 526,07 грн - судового збору та 12 300 грн - витрат на правничу допомогу". В решті додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2018 залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем з порушенням ч. 6 ст. 232, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" здійснено розрахунок пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором № 1 від 02.01.2012, разом з тим, здійснивши власний розрахунок пені, які підлягають нарахуванню на користь позивача, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню частково в сумі 13972,21 грн. Одночасно апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3617,56 грн та 17 481,77 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, правонаступник позивача - ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 в частині часткового стягнення пені та в цій частині змінити постанову та стягнути на її користь пеню в розмірі 243017,84 грн (тобто різницю між 256990,05 - 13 972,21 грн) за період 12.02.2017 по 12.02.2018. Скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги та в цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 нарахований на суму боргу індекс інфляції в розмірі 66,43 грн, нараховані на суму боргу проценти річних в розмірі 937,23 грн, 22479,73 грн судових витрат за вчинення дій, необхідних для розгляду справи в суді першої інстанції, а саме витрати за паливо, придбане для проїзду з м. Іршава до суду в м. Ужгород та в зворотному напрямку на 4 судових засідання. Покласти на відповідача та стягнути на користь скаржника всі понесені у справі судові витрати (судовий збір за подання даної касаційної скарги; витрати, понесені на оплату судового збору в сумі 6032,88 грн за подання позовної заяви в суді першої інстанції; судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу суду). В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 просить залишити рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд під час розрахунку пені безпідставно не врахував умови п. 5.1 договору №1 від 02.01.2012 та застосував до спірних правовідносин ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. 02.01.2012 між Приватним підприємцем Барна Михайлом Васильовичем (продавець) та Підприємством споживчої кооперації "Хлібокомбінат" Іршавської районної спілки споживчих товариств (покупець) укладено договір №1, відповідно до умов якого продавець зобов`язався продати (передати у власність) товар покупцеві на умовах цієї угоди, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах цієї угоди товар в асортименті, кількості за цінами, наведеними у накладній, яка виписується при відпуску товару.
12. Згідно з п. 2.1 договору продаж товару здійснюється за замовленням покупця, або після попередньої оплати вартості товару.
13. У розділі 3 договору сторони погодили, що продавець відпускає покупцю товар по цінах згідно з накладною, що є невід`ємною частиною даної угоди. Відпуск товару здійснюється після попередньої оплати безготівковим видом розрахунків. За усною домовленістю між сторонами відпуск товару може проводитись з відтермінуванням в оплаті до 10 календарних днів. При виникненні затримки з оплатою за отримані товари більше десяти календарних днів з моменту отримання товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день простроченої оплати. У разі порушення платіжної дисципліни продавець залишає за собою право припинити продаж товару. Відпуск наступної партії товару здійснюється після надходження грошових коштів за попередню партію на розрахунковий рахунок продавця.
14. Відповідно до п. 5.1 договору у разі порушення умов оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
15. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань та здійснення взаєморозрахунків сторін (п. 4.1 договору).
16. Судами встановлено, що за період з 18.10.2016 по 19.05.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 125 687,25 грн, що підтверджується накладними, копії яких знаходяться у матеріалах справи
17. Судами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням здійснених відповідачем проплат за договором №1 від 02.01.2012 станом на 05.01.2018 становила 123 099,11 грн.
18. Звертаючись до суду з даним позовом в лютому 2018 року, позивач просив суд стягнути з відповідача: 402 192,15 грн, з яких: 123 099,11 грн - сума основного боргу, 256 990,05 грн - пеня (за період з 12.02.2017 по 24.10.2017), 17 548,20 грн - інфляційні втрати (за період з березня 2017 року по січень 2018 року ) та 4 554,79 грн - 3% річних (за період з 12.02.2017 по 24.10.2017).
19. Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив основний борг в розмірі 123 099,11 грн, то позивач зменшив позовні вимоги в цій частині, у зв`язку з чим предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 256 990,05 грн пені, 17 548,20 грн інфляційних втрат та 4 554,79 грн - 3% річних.
Позиція Верховного Суду
20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
21. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає оскаржувану постанову апеляційного суду в межах вимог касаційної скарги.
22. Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
23. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
24. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
25. Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.