ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 906/232/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 (судді: Савченко Г. І., Павлюк І. Ю., Демидюк О. О.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 22.08.2019 (суддя Маріщенко Л. О.)
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуко-Техник" у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дуко-Техник"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів"
про стягнення 432 486,68 грн,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дуко-Техник" (далі - ТОВ "Дуко-Техник") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням змін) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Бердичів" (далі - ТОВ "Інко-Фуд Бердичів") про стягнення 154 287,92 грн заборгованості за договором поставки від 05.02.2015 № ДТ/03 (далі - договір від 05.02.2015), 175 112,01 грн пені за прострочення оплати за договором від 05.02.2015 і 73 656,61 грн інфляційних втрат, а також 14 136,58 грн заборгованості за договором поставки від 09.08.2016 № ДТ/17 (далі - договір від 09.08.2016), 10 222,98 грн пені за прострочення оплати за договором від 09.08.2016 і 5 070,58 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов зазначених договорів щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого за ними товару.
1.2. У відзиві на позов ТОВ "Інко-Фуд Бердичів" заперечило проти позову в частині стягнення з товариства 154 287,92 грн заборгованості за поставлений товар згідно з договором від 05.02.2015, пені у сумі 175 112,01 грн, 73 656,61 грн інфляційних втрат за прострочення оплати за договором від 05.02.2015; а також 14 136,58 грн заборгованості за поставлений товар згідно з договором від 09.08.2016, пені у сумі 10 222,98 грн та інфляційних втрат у сумі 538,84 грн за прострочення оплати за договором від 09.08.2016; 5 000,00 грн витрат на правову допомогу. Відповідач акцентував, що не підписував договорів поставки від 05.02.2015, від 09.08.2016 і стверджував про їх неукладення, що, на думку товариства, унеможливлює нарахування і стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за неукладеними договорами. Водночас ТОВ "Інко-Фуд Бердичів" просило застосувати позовну давність до вимог про стягнення з нього 154 287,92 грн заборгованості та 73 656,61 грн інфляційних втрат, стверджуючи, що товар упродовж березня-серпня 2015 року був поставлений згідно з видатковими накладними від 20.03.2015 № 158, від 17.04.2015 № 233, від 20.08.2015 № 525, і позовна давність за цими вимогами спливла у серпні 2018 року. Поза тим відповідач визнав позов у частині стягнення 4 531,74 грн інфляційних втрат; наголосив, що згідно з платіжним дорученням від 08.05.2019 № 2133 товариство перерахувало позивачеві 14 136,58 грн заборгованості за товар згідно з видатковими накладними від 11.08.2016 № 383, № 384.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.08.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019, позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення 14 136,58 грн боргу. Стягнуто з ТОВ "Інко-Фуд Бердичів" на користь ТОВ "Дуко-Техник" 4 531,74 грн інфляційних втрат, 280,02 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Дуко-Техник" на користь ТОВ "Інко-Фуд Бердичів" 3 827,34 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.2. Закриваючи провадження у справі в частині стягнення 14 136,58 грн боргу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач сплатив зазначену суму боргу після звернення позивача з позовом до суду, тому наявні підстави для закриття провадження у справі згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас суди дійшли висновку про прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару, отриманого за видатковими накладними від 11.08.2016 № 383, № 384. Перевіривши розрахунок позивача, суди визнали його арифметично неправильним у частині нарахування інфляційних втрат і здійснили власний перерахунок інфляційних втрат, згідно з яким сума інфляційних втрат, яку належить стягнути з відповідача, становить 4 531,74 грн.
Господарські суди попередніх інстанцій відмовили у стягненні 154 287,92 грн боргу за товар, поставлений упродовж березня-серпня 2015 року на підставі відповідних видаткових накладних, і 73 656,61 грн інфляційних втрат у зв`язку зі спливом позовної давності. Водночас суди установили, що договори від 05.02.2015, від 09.08.2016, на які в обґрунтування позову послався позивач, є неукладеними, тому правових підстав для нарахування і стягнення пені у цьому випадку немає.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ "Дуко-Техник" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 і рішення Господарського суду Житомирської області від 22.08.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
ТОВ "Дуко-Техник" вважає оскаржені у справі судові рішення безпідставними та необґрунтованими; наголошує на правомірності заявленого позову про стягнення спірних сум заборгованості, пені та інфляційних втрат та акцентує на укладенні між сторонами у справі договорів від 05.02.2015 і від 09.08.2016, відсутності правових підстав для застосування позовної давності у цьому випадку. Скаржник зауважує, що не можна вважати неукладеним договір у разі його повного чи часткового виконання.
3.2. Від ТОВ "Інко-Фуд Бердичів" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач акцентує правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, та зазначає, що аргументи, наведені у касаційній скарзі, не доводять порушення судами норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судами рішень у справі.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.03.2020 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Чумак Ю. Я., Берднік І. С.
4.2. Переглянувши оскаржені у справі рішення і постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
4.3. Як свідчать матеріали справи та установили господарські суди попередніх інстанцій, ТОВ "Дуко-Техник" (позивач) упродовж березня-серпня 2015 року відпустило, а ТОВ "Інко-Фуд Бердичів" (відповідач) прийняло товар згідно з підписаними сторонами видатковими накладними від 20.03.2015 № 158 на суму 22 278,14 грн, від 17.04.2015 № 233 на суму 76 415,40 грн, від 20.08.2015 № 525 на суму 64 405,20 грн. Позивач виставив відповідачеві рахунки на оплату отриманого товару, а саме: рахунки на оплату від 20.03.2015 № 170, від 17.04.2015 № 238, від 20.08.2015 № 538.
Під час вирішення спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що зазначені видаткові накладні відповідач оплатив частково, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за товар, поставлений на підставі таких накладних, у сумі 154 287,92 грн.
16.01.2019 позивач направив відповідачеві претензію № 001/19 про погашення заборгованості за поставлений товар, яку відповідач залишив без реагування.
Крім того, як установили попередні судові інстанції та свідчать матеріали справи, за видатковими накладними від 11.08.2016 № 383, № 384 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 14 136,58 грн. Водночас позивач виставив відповідачеві рахунки на оплату від 11.08.2019 № 393 на суму 9 547,78 грн і № 394 на суму 4 588,80 грн.
4.4. Як свідчать матеріали справи, предметом позову у ній є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки від 05.02.2015, від 09.08.2016, а також пені та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати товару, отриманого за такими договорами.
4.5. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано у статті 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У статті 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У розумінні положень наведеної норми, за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо у спеціальних правилах або договорі купівлі-продажу не визначено іншого строку оплати.
Здійснюючи судовий розгляд, попередні судові інстанції дослідили обставини справи і наявні у ній докази, урахували наведені положення законодавства та установили, що обов`язок відповідача оплатити товар у цьому випадку (з огляду на положення статті 692 Цивільного кодексу України) виник з моменту прийняття товару за кожною окремою видатковою накладною, а у позивача, відповідно, виникло право вимагати такої оплати.
Як свідчать матеріали справи та установили суди, відповідач у відзиві на позов просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення 154 287,92 грн боргу за поставку товару, здійснену упродовж березня-серпня 2015 року, а також 73 656,61 грн інфляційних втрат.
Господарські суди попередніх інстанцій під час вирішення спору установили, що поставка товару за видатковими накладними на зазначену суму відбулася у березні - серпні 2015 року і в цей час належало сплатити вартість прийнятого товару (стаття 692 Цивільного кодексу України); позивач своєчасно правом на стягнення боргу з відповідача, а саме упродовж трьох років після передачі товару, не скористався та звернувся до суду лише 11.03.2019, тобто із пропуском позовної давності.