ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 905/209/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В. І.,
за участю секретаря Низенко В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Удалова О.Г.
від 09.07.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Дикунської С.Я., Мальченко А.О., Жук Г.А.
від 10.12.2019
за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"
про визнання договору постачання природного газу № 3672/18-ТЕ-6/8 від 16.10.2018 поновленим на строк з 01.12.2018 до 30.04.2019 включно та визнання додаткової угоди № 4 до договору постачання природного газу № 3672/18-ТЕ-6/8 від 16.10.2018 укладеною в редакції позивача на строк з 01.12.2018 до 30.04.2019 включно
за участю представників:
від позивача: Волько М.М.
від відповідача: Лисенко В.О.
від третьої особи: Метенко Т.І.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" (далі - ОКП "Донецьктеплокомуненерго", позивач) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) про визнання Договору постачання природного газу № 3672/18-ТЕ-6/8 від 16.10.2018 поновленим на строк з 01.12.2018 до 30.04.2019 включно та визнання Додаткової угоди № 4 до Договору постачання природного газу № 3672/18-ТЕ-6/8 від 16.10.2018 укладеною в редакції позивача на строк з 01.12.2018 до 30.04.2019 включно. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що поновлення дії Договору № 3672/18-ТЕ-6/8 від 16.10.2018 постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню з 01.12.2018 до 30.04.2019 (включно) є обов`язком відповідача на підставі Закону України "Про ринок природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", від виконання якого відповідач безпідставно ухиляється.
Крім цього, позивач подав письмові уточнення, в яких просив у тексті позовної заяви, а також в прохальній частині та преамбулі Додаткової угоди, щодо якої заявлено вимоги про визнання укладеною, замість слів "(із реквізитами ПАТ "Донецькоблгаз" читати - "(із реквізитами ПАТ "Маріупольгаз")".
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
16.10.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ( відповідач, постачальник за договором) та ОКП "Донецьктеплокомуненерго" (позивач, споживач за договором) було укладено Договір постачання природного газу № 3672/18-ТЕ-6/8 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Договір згідно п. 12.1 набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 17.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Положеннями п. 11.3 Договору сторони погодили порядок внесення змін до нього, зокрема, зазначивши, що усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово у формі Додаткової угоди про внесення змін до нього та підписуються уповноваженими представниками сторін. Сторони також погодили, що зміни до Договору, викладені не у формі Додаткового договору або Додаткової угоди про внесення змін до Договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін.
Між сторонами також було укладено Додаткові угоди № 1 від 26.10.2018, № 2 від 29.10.2018, № 3 від 12.11.2018 до Договору постачання природного газу №3672/18-ТЕ-6/8 від 16.10.2018, якими, зокрема, було внесено зміни до обсягів природного газу, що підлягав постачанню за Договором, та пролонговано строк дії договору до 30.11.2018 (включно). Всі додаткові угоди були укладені за ініціативою ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Крім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018 на електронну адресу позивача відповідачем направлено проект Додаткової угоди № 4, метою укладення якої було продовження строку дії Договору до 30.04.2019 (включно).
28.11.2018 позивач надіслав підписаний проект Додаткової угоди № 4 на адресу відповідача з супровідним листом № юр/2943, проте листом від 05.12.2018 за вих. № 26-7710/1.2-8 відповідач повернув проект Додаткової угоди № 4 без підписання, посилаючись на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не було постачальником природного газу ОКП "Донецьктеплокомуненерго" в жовтні-листопаді 2018 року.
27.12.2018 позивач повторно надіслав відповідачу для підписання доопрацьовану Додаткову угоду № 4 до Договору постачання природного газу № 3672/18-ТЕ-6/8 від 16.10.2018 з супровідним листом № юр/3181.
Проте листом № 26-8408/1.2-18 від 29.12.2018 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" повторно повернуло без підписання проект Додаткової угоди № 4, посилаючись на відсутність правових підстав для встановлення договірних відносин з ОКП "Донецьктеплокомуненерго", оскільки підприємству в грудні 2018 року не надавались номінації та постачання природного газу не здійснювалось.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Господарський суд міста Києва рішенням від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019, позов задовольнив частково. Визнав укладеною Додаткову угоду № 4 до договору постачання природного газу для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (із реквізитами ПАТ "Маріупольгаз") від 16.10.2018 № 3672/18-ТЕ-6/8, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код 20077720) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" (84307, Донецька область, місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2; код 03337119) на строк з 01.12.2018 року до 30.04.2019 року (включно) на умовах, які були запропоновані, в редакції позивача. В іншій частині вимог в позові відмовив.
Рішення судів мотивовані тим, що укладення спірної угоди є обов`язковим, тому що відповідач наділений спеціальними обов`язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для релігійних організацій; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 717-р "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року" було встановлено обов`язок Компанії укласти до 15 жовтня 2018 року договори з суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій. В частині відмови в задоволенні позовних вимог прийняті судові акти мотивовані тим, що позовна вимога про визнання Договору постачання природного газу № 3672/18-ТЕ-6/8 від 16.10.2018 поновленим на строк з 01.12.2018 до 30.04.2019 (включно) не є ефективним способом захисту порушених прав позивача, оскільки встановлює юридичний факт, тоді як відновлення прав позивача можливе шляхом встановлення певного правовідношення, що виникає на підставі відповідного правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №905/209/19, вважає що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з?ясуванні обставин справи.
Зазначає, що: визнання укладеною Додаткової угоди №4 до Договору є недопустимим способом судового захисту в спірних правовідносинах, що існують між позивачем та відповідачем;
відсутня норма закону, яка вказує на обов`язковість укладення додаткової угоди до Договору між позивачем та відповідачем, який (Договір) припинив свою дію в частині постачання природного газу;
позивачем не дотримано вимог Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, які є обов`язковими при укладенні договорів на постачання природного газу, зокрема не надано довідку (акт звірки розрахунків) про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником, підписану діючим постачальником (за його наявності);
неузгодженість дій між позивачем та приватним акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" в частині обміну документами та, як наслідок, неможливість позивача виконати вимоги діючого законодавства, необхідні для укладення спірної додаткової угоди з Компанією, не є підставою для застосування врегулювання спору в судовому порядку, тим більше для визнання укладеною спірної додаткової угоди за відсутності належних для цього правових підстав;
спірну додаткову угоду фактично визнано Господарським судом міста Києва укладеною вже після спливу строку, наданого постачальнику для виконання обов`язку щодо поставки газу, що позбавляє його можливості виконати умови договору належним чином та може мати несприятливі економічні наслідки для постачальника у вигляді застосування до нього господарських санкцій;
у розгляді справи та ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій було порушено приписи статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та прийнято необґрунтовані судові рішення.
Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не скористався. Поданий позивачем 06.03.2020 відзив на касаційну скаргу без клопотання про продовження строку на його подання залишається без розгляду.
Склад суду у даній справі визначений згідно з витягом з протоколу розподілу судової справи від 03.02.2020, який наявний в матеріалах справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо суті касаційної скарги
Спір у справі виник у зв?язку з відмовою відповідача підписати додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу від 16.10.2018 № 3672/18-ТЕ-6/8, якою продовжується строк дії договору до 30.04.2019 (включно).
Відповідно до статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1-3 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Разом з тим, згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Обов`язковість укладення договору на постачання природного газу встановлена спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу".
Частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Згідно з частиною 4 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати: