ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/224/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.
за участю представників:
Позивача: не з`явився
Відповідача: не з`явився
Третя особа: Шуневич-Христенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019
(головуючий суддя Зубець Л.П., судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.)
та рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2019
(суддя Черногуз А.Ф.)
у справі №911/224/19
за позовом Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо - будівельна компанія"
третя особа, яка не заявляє самостійних щодо предмета спору на стороні позивача Державна фіскальна служба України
про відшкодування збитків,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Донецький облавтодор") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо - будівельна компанія" (далі - ТОВ"Перша дорожньо- будівельна компанія") про відшкодування збитків у розмірі 1 663 146, 00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку реєстрації електронних податкових накладних, за послугами наданими відповідачем позивачу за договором субпідряду від 06.09.2013 № 2-56/1, що призвело до позбавлення позивача можливості віднести суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019, у позові відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних, права позивача підлягають захисту шляхом подання до податкової служби заяви зі скаргою на дії відповідача, та декларації за відповідний звітний податковий період, у цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення, з урахуванням положень підпункту 78.1.9 пункту 78.1 ст. 78, п.201.10, 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження звернення позивача до СДПІ у м. Запоріжжі, з відповідною скаргою, як і не містить актів відповідної перевірки контролюючого органу за вказаним зверненням. Отже, позивачем не доведено суду належними доказами факту неправомірних дій відповідача, вина відповідача не підтверджена, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.
6. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій надано неналежну правову оцінку обставинам справи, саме щодо невиконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних, що фактично є виною відповідача. Скаржник вважає, що судові рішення у справі, в порушення ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є необґрунтованими.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Учасниками справи не подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.09.2013 між ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (генпідрядник) та ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 2-56/1, відповідно до п. 1.1. якого субпідрядник бере на себе зобов`язання за завданням генпідрядника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) - Мануйлівка - Дмитрівка, км 0+000 - км 7+100 (об`єкт), відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін. Генпідрядник зобов`язується прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об`єкт і сплатити вартість виконаних послуг.
9. В наступному, 31.12.2015 сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, згідно яких вартість робіт склала 9 978 876,00 грн, в тому числі ПДВ 1 663 146,00 грн.
Позиція Верховного Суду
10. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
11. Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
12. Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
13. Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
14. За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
15. Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
16. За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
17. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
18. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 ГПК України).
19. Як вказувалось, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору субпідряду № 2-56/1 від 06.09.2013, за яким відповідач надав послуги позивачу з поточного середнього ремонту автомобільної дороги (Н-21), відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін.
20. Як вказувалось, 31.12.2015 сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, згідно яких вартість робіт склала 9 978 876,00 грн, в тому числі ПДВ 1 663 146,00 грн.
21. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, по виконаних роботах, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит за зазначену суму ПДВ.
22. Стаття 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015) визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
23. Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
24. Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
25. Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
26. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
27. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.