ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17426/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційних скарг Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Смірнова Л.Г., судді: Дідиченко М.А., Сулім В.В.)
від 16.10.2019
та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Смірнова Л.Г., судді: Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.)
від 31.10.2019
у справі № 910/17426/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про стягнення заборгованості у розмірі 2 012 963, 47 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Лисенко В.О.,
відповідача -Макіян Г.М.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 2 012 963, 47 грн, з яких: 116 035, 28 грн - пеня, 101 741, 46 грн - 3% річних, 1 795 186, 73 грн - інфляційні втрати.
1.2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно виконав зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 позов задоволено частково. Суд стягнув з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 101 741, 46 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 737 889, 34 грн, пеню у розмірі 81 224, 70 грн. В іншій частині позову відмовив.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 про часткове задоволення позову скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Водночас, суд апеляційної інстанції постановив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 20 000, 00 витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції.
2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про розподіл судових витрат (витрат понесених на правничу допомогу) задоволено. Суд стягнув з "Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи №910/17426/18 у суді апеляційної інстанції.
2.4. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи
20.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 44/1-103-ТЕ-15, за умовами якого (п. 1.1, п. 2.1) продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році (з 01.01.13 по 31.12.13) природний газ обсягом 8 134,759 тис. куб.м, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ).
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
У п 3.4 договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ України. Ціна за 1000 куб. м газу становить 1 091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. Всього 1 309, 20 грн з ПДВ.
Сторонами в п. 6.1, п. 6.2 договору погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Строк дії договору сторонами погоджено розділом 11 договору, яким встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/15028/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 та Вищого господарського суду України від 25.12.2014, позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь позивача 13 185 378, 74 грн основного боргу, 150 874, 75 грн інфляційних втрат, 320 985, 86 грн 3 % річних та 640 590, 44 грн пені. В частині вимог про стягнення 240 221, 41 грн пені судом відмовлено.
Крім того, 01.10.2014 між Територіальним органом Казначейства в Івано-Франківській області (сторона перша), Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА (сторона друга), Фінансовим управлінням Калуської міської ради (сторона третя), Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (сторона четверта), Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (сторона п`ята) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено Договір № 527/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України"), за умовами п. 8 якого сторона п`ята перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 5 443 773, 47 грн, у тому числі податок на додану вартість 907 295, 58 грн, для погашення заборгованості за спожитий природний газ за договором від 20.12.2012 № 44/21-103-ТЕ-15 за 2013 рік.
На виконання умов вказаного договору відповідач перерахував позивачу 5 443 773, 47 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 28.10.2014.
Також 01.10.2014 між Територіальним органом Казначейства в Івано-Франківській області (сторона перша), Департаментом фінансів Івано-Франківської ОДА (сторона друга), Фінансовим управлінням Калуської міської ради (сторона третя), Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (сторона четверта), Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (сторона п`ята) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір № 528/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України"), за умовами п. 8 якого сторона п`ята перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 5 300 077, 57 грн, у тому числі податок на додану вартість 883 346, 26 грн, для погашення заборгованості за спожитий природний газ за договором від 20.12.2012 № 44/21-103-ТЕ-15 за 2013 рік.
На виконання умов вказаного договору відповідач перерахував позивачу 5 300 077, 57 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 28.10.2014.
Окрім того, на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі № 910/15028/14 у виконавчому провадженні відповідачем було перераховано на рахунок Міністерства юстиції України у Держаній казначейській службі 3 959 764, 63 грн, з яких 3 627 058, 75 грн - основний борг, 362 708, 88 грн - виконавчий збір, що підтверджується платіжним дорученням № 493/10-1 від 30.07.2015.
2.5. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого природного газу. При цьому, визнав преюдиційними обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/15028/14.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, то здійснивши власний перерахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 737 889, 34 грн.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення на 30% заявлених до стягнення пені та штрафу.
2.6. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові повністю, виходив з того, що дані правовідносини підпадають під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу від 20.12.2013 №44/1-103-ТЕ-15 була сплачена Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до набрання чинності вказаним Законом, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2019, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції - в частині зменшення пені та інфляційних втрат, ухваливши в цій частині нове рішення про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" пені в сумі 34 810, 58 грн та інфляційних втрат у сумі 67 297, 39 грн.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
-суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 1, 3, 5 частину 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також статті 526, 629, 631 та 654 Цивільного кодексу України, статті 193, 216-217 Господарського кодексу України. Крім того, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема статті 7, 86, 38 Господарського процесуального кодексу України, ухваливши рішення без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи;
- суд апеляційної інстанції прийняв рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції без врахування вимог статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
3.4. Не погоджуючись з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати.
Узагальнені доводи касаційної скарги:
-суд апеляційної інстанції не дотримався принципів розумності та співмірності під час прийняття рішення про стягнення заявлених до відшкодування витрат, а також порушив статті 73, 74, 77 господарського процесуального кодексу України.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу на додаткову постанову Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому відповідач зазначив, що позивач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зводяться до того, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з визначеннями, які закріплені в частині 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість):
кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України";
спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов`язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16.