Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 477/767/17
провадження № 51-8978 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Ємця О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Крекотень В.О.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Зачковського П.С. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 04 липня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Грузії, уродженки м. Ткубілі Республіки Грузія, жительки АДРЕСА_1, раніше судимої - 23 червня 2016 року вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненої на підставі ст. 75, 76 КК з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року, ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного Артемівським міськрайонним судом Донецької області від 23 червня 2016 року та остаточно визначено ОСОБА_1, за сукупністю вироків, покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Згідно з вироком, 28 січня 2017 року, о 22.00 год, ОСОБА_1, перебуваючи на 37-38 тижні вагітності, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, під час настання пологів не звернулася до медичного закладу за допомогою та вирішила самостійно народити дитину. З цією метою, пройшла до ванної кімнати, де самостійно, під час фізіологічних пологів, народила дитину, тим самим поставивши її в небезпечний для життя стан.
Після чого, 29 січня 2017 року, о 05.00 год,розуміючи значення своїх дій, не перебуваючи в обумовленому пологами стані, власноручно написала записку про те, щозалишає дитину для передачі іншим людям, та загорнувши дитину в ковдру, винесла з квартири до підїзду, де поклала на підлогу на сходовому майданчику, за низької температури повітря, і не вжила достатніх до збереження життя новонародженої дитини заходів та поставила дитину у небезпечний для її життя стан.
В той же день, о 6.20 год дитина була знайдена в підʼїзді вищевказаного будинку та госпіталізована до Миколаївської обласної дитячої лікарні.
Апеляційний суд Миколаївської області ухвалою від 04 липня 2018 року залишив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Зачковський П.С., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити ухвалу апеляційного суду та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році". Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив засудженій в задоволенні клопотання про застосування до неї акту амністії, оскільки вона обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості щодо своєї дитини, але має на утриманні та непозбавлена батьківських прав відносно інших двох неповнолітніх дітей, тому підлягала звільненню від відбування покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" і обмеження, передбачені ст. 9 вказаного Закону, на думку захисника, відсутні.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 підтримала касаційну скаргу просила змінити ухвалу апеляційного суду та звільнити її від відбування покарання на підставі амністії.
Захисник Крекотень В.О. в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив змінити ухвалу апеляційного суду та звільнити від відбування покарання ОСОБА_1 на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році".
Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 135 КК, вид та розмір призначеного засудженій покарання у касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів захисника про безпідставну відмову апеляційним судом в застосуванні щодо ОСОБА_1 Закону України "Про амністію у 2016 році", то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
Згідно з п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, в тому числі особи, які не позбавлені батьківських прав та на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.