Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 754/2608/18
провадження № 51-443 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше судимої вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК із застосуванням ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з іспитовим строком тривалістю 1 рік на підставі ст. 79 КК,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 79 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Згідно з вироком, 13 лютого 2018 року о 16.20 год ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні торгівельної зали магазину "Сільпо" по вул. Лаврухіна, 4 в м. Києві, діючи повторно, таємно заволоділа настільними іграми "DjecoЗанімалка DJ05153" у кількості 7 штук, загальною вартістю 2 178 грн, однак злочин не довела до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки за межами рахункових кас була затримана працівниками охорони магазину.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначення покарання. Постановлено ОСОБА_1 вважати засудженою за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 79 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК. На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року постановлено виконувати самостійно. В решті судові рішення залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд усупереч вимог статей 407, 408, 418 КПК при постановленні рішення про окреме виконання вироків щодо ОСОБА_1 фактично погіршив становище обвинуваченої, втім без урахування вимог ст. 420 КПК виклав своє рішення у формі ухвали замість постановлення свого вироку.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу прокурора і просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.