Постанова
Іменем України
17 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 591/4287/18
провадження № 61-13805св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хоменко Вікторія Василівна, служба у справах дітей Сумської міської ради;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2019 року у складі судді Кривцової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хоменко В. В., служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання договорів дарування, договору щодо визначення місця проживання та утримання дітей недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що до 11 лютого 2016 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначав, що погрожуючи забороною зустрічей з дітьми, користуючись знаннями з психології, в бесідах, у дзвінках по телефону, підбурюючи дітей, створюючи напружену психологічну атмосферу в стосунках, відповідач змусила його оформити на її користь договори дарування 1/3 частини домоволодіння та 1/3 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Також, 13 січня 2016 року між ними було укладено нотаріально посвідчений договір щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей та їх утримання.
Вказував, що він був проти визначення місця проживання дітей з матір`ю, так як діти зареєстровані за його адресою проживання. Заперечував проти умов договору щодо сплати аліментів на утримання дітей їх матері, оскільки вважав, що якщо умовами договору буде визначено, що діти будуть проживати у обох з батьків "тиждень через тиждень", то витрати на утримання дітей повинні бути рівними з боку обох батьків. Висловивши, свою незгоду з такими умовами договору, попросив час на обговорення умов, однак ОСОБА_2, застосувавши свої знання психології, наполягала та тиснула на нього, маніпулюючи його свідомістю, тому 13 січня 2016 року було укладено та підписано договір про визначення місця проживання дітей, в тій редакції, на якій наполягала ОСОБА_2 .
Ураховуючи викладене, посилаючись на положення статей 203, 215, 216, 231 ЦК України, позивач просив суд: визнати недійсним договори дарування 1/3 частини будинку по АДРЕСА_1 та 1/3 частини земельної ділянки за тією ж адресою, укладені між ним та ОСОБА_2, посвідчені 13 січня 2016 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В. В.; визнати недійсним договір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей та їх утримання в частині пунктів 1.3, 1.4 та розділу 4, укладений між ним та ОСОБА_2, посвідчений 13 січня 2016 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В. В.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Сумської області від 03 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами здійснення психологічного тиску на нього з боку ОСОБА_2 під час укладення спірних договорів, наявність освіти та диплома за кваліфікацією психолога не наділяють особу навичками маніпулювання свідомістю або іншими здібностями впливу на психіку особи та її вільне волевиявлення, а тому відсутні підстави для визнання договорів недійсними у порядку статей 215, 231 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що під час посвідчення спірних правочинів сторони були присутні особисто, підтвердили відсутність впливу насильства, обману, відсутність заперечень щодо кожної з умов укладених договорів, підтвердили однакове розуміння значення умов правочинів та правових наслідків для кожного з них, були ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо укладення правочинів, а також до підписання ознайомлені з проектами договорів, встановлені їх дійсні наміри щодо укладення кожного з договорів, ними були надані всі необхідні документи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 591/4287/18 з Зарічного районного суду м. Суми.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що він не мав наміру позбавляти себе власності і це було вимушеною дією під психічним тиском відповідачки. Зазначав, що лише надзвичайна стресова ситуація, створена відповідачкою в період з вересня 2015 року та яка продовжувалась до 16 січня 2016 року, призвела до укладення 16 січня 2016 року оспорюваних договорів. За відсутності психологічного тиску та шантажу з боку відповідачки він не підписав би цих спірних договорів.
Вказував, що суд не застосував статтю 180 СК України, яка передбачає, що обов`язок по утриманню дітей лежить на обох батьках.
Згідно зі статтею 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
В пункті 2.1. договору про порядок утримання дітей зафіксовано, що спілкування з дітьми проходить "тиждень через тиждень", тобто тиждень діти мешкають у нього, за його рахунок харчуються, одягаються, він їх відводить до школи, лікує в разі їх хвороби, а тиждень вони мешкають з відповідачкою, тобто знаходяться на її утриманні. При цьому він повинен сплачувати на дітей аліменти. Таким чином, за умовами вищевказаного договору, на нього покладається подвійний обов`язок по утриманню дітей, що суперечить статтям 180, 181 СК України. Фактично умовами договору відповідачка переклала на нього свої обов`язки щодо утримання спільних дітей, у зв`язку з чим вважає умови договору щодо сплати аліментів незаконними та обтяжуючими, а тому, на його думку, вони підлягають визнанню недійсними.
Також посилався на те, що сама професія психолога, навіть під час навчання, спрямована на вивчення та застосування методів маніпуляції психологічним станом особи для надання їй психологічної допомоги. Таким чином, відповідачка, маючи спеціальну освіту та отримавши диплом психолога, на його думку, вже має навички маніпулювання свідомістю інших людей, оскільки це входить до об`єму знань її професії.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважала висновки судів про відсутність порушень прав позивача такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Зазначала, що відповідно до пунктів 5.3, 5.4 договору про порядок утримання дітей батьки мають право переглянути умови цього договору шляхом укладення нотаріально посвідчених додаткових угод. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Усі спори, що виникають в процесі виконання цього договору, та розбіжності в тлумаченні окремих положень цього договору вирішуються батьками шляхом переговорів, і тільки у разі недосягненні згоди - у судовому порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 липня 2005 року по 11 лютого 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 лютого 2016 року.
Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13 січня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір дарування частки житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В. В., реєстровий № 32, за умовами якого ОСОБА_2 отримала в дарунок 1/3 частину будинку АДРЕСА_1, який належав йому на праві приватної власності (а.с. 15).
За договором дарування частки земельної ділянки від 13 січня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко В. В., реєстровий № 34, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 1/3 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності (а.с. 16).