Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 521/15471/16-ц
провадження № 61-41108св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Виробничо-комерційна фірма "Юна-сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Виробничо-комерційна фірма "Юна-сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,
позивач - Виробничо-комерційна фірма "Юна-сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_2, Мале приватне підприємство "Віртус",
позивач - Компанія "Кондор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_1, Виробничо-комерційна фірма "Юна-сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,
треті особи: ОСОБА_2, Мале приватне підприємство "Віртус",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Компанії "Кондор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Виробничо-комерційної фірми "Юна-сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2018 року в складі колегії суддів: Заїкіна А. П.,Калараша А. А., Таварткіладзе О. М.;
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Виробничо-комерційна фірма "Юна-сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВКФ "Юна-сервіс"), про визнання договору позики припиненим, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання права власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у 2004 році між ним та ОСОБА_2 досягнуто згоди щодо передання останнім у позику окремими траншами грошових коштів під проценти. При цьому, письмові угоди між сторонами не укладалися у зв`язку з відмовою від цього ОСОБА_2 . Однак, при отриманні кожного окремого траншу ОСОБА_1 надавав ОСОБА_2 розписку про отримання коштів.
Так, 27 січня 2005 року ОСОБА_1 отримав у борг 3 000 000 дол. США, про що надав боргову розписку.
Протягом тривалого часу досягнуті між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 домовленості виконувалися у повному обсязі і вони не мали один до одного претензій з цього приводу. ОСОБА_1 наполягав на тому, що вищевказані домовленості повинні бути оформлені
у письмовому вигляді відповідно до вимог чинного законодавства.
На вимогу щодо письмового оформлення існуючих між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовленостей, останній не погодився на підписання окремих договорів позики по кожному траншу, а наполіг на підписанні між ними одного єдиного документу, тому 08 грудня 2015 року був укладений договір. Вказаний договір від 08 грудня 2015 року був підписаний особисто ОСОБА_1, а з боку ОСОБА_2 - двома свідками, оскільки позикодавець відмовився від особистого підписання цього правочину.
Відповідно до пункту 1 договору від 08 грудня 2015 року ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв грошові кошти у розмірі 6 060 600 дол. США на наступних умовах: форма повернення - готівкова; відсоткова ставка - 24 % річних від суми позики, що виплачуються щомісячно до дня повернення позики. У випадку часткового повернення позики, відсотки нараховуються на неповернену суму позики.
Відповідно до пункту 4 договору від 08 грудня 2015 року в порядку забезпечення ОСОБА_1 виконання зобов`язань по поверненню позики та виплати відсотків, сторони та афілійовані до сторін особи уклали договори купівлі-продажу об`єктів нерухомості, за умовами яких ОСОБА_2 та зазначеним ним особам були передані у власність об`єкти нерухомості.
ОСОБА_2 та афілійовані до нього особи розуміли той факт, що вони є номінальними власниками зазначених об`єктів нерухомості, а укладені договори купівлі-продажу є формою забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 по поверненню позики та оплаті відсотків.
ОСОБА_2 гарантував ОСОБА_1, що у період дії договору
від 08 грудня 2015 року не буде у будь-який спосіб відчужувати зазначені у цьому договорі об`єкти нерухомості, крім випадків, передбачених цим договором, а також не буде перешкоджати господарській діяльності ОСОБА_1 та афілійованих до нього осіб, що здійснюється на зазначених об`єктах нерухомості. Будь-яке відвідування об`єктів нерухомості з метою їхньої перевірки, здійснюється виключно в присутності ОСОБА_1 .
У забезпечення виконання зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку введення до експлуатації здійснено переоформлення нежитлових приміщень магазину на
АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 та оформлення 11 лютого 2005 року на її ім`я свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення цього магазину загальною площею 1 524,3 кв. м. Право власності ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про право власності від 11 лютого 2005 року.
При цьому, вказаний об`єкт нерухомості, як й інші об`єкти залишився у володінні та користуванні ОСОБА_1, оскільки у ньому був розташований супермаркет "Віртус", в якому здійснювала господарську діяльність ВКФ "Юна-Сервіс".
На час звернення до суду договір позики є припиненим з огляду на його виконання, проведене належним чином, оскільки борговий документ - розписка від 27 січня 2005 року знаходиться у ОСОБА_1 . Однак спірне приміщення у власність ОСОБА_1 повернуто не було.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати договір позики на суму 3 000 000 дол. США, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 січня 2005 року, припиненим у зв`язку з виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за цим договором у повному обсязі; визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_9, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11 лютого 2005 року, яке посвідчує право приватної власності ОСОБА_3 на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на нежилі приміщення магазину на АДРЕСА_1 .
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до
ВКФ "Юна-сервіс" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення.
Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 11 лютого 2005 року належать нежилі приміщення магазину загальною площею 1 524,3 кв. м на
АДРЕСА_1 . Проте, за цією адресою розміщується супермаркет "Віртус" та ВКФ "Юна-Сервіс".
Розміщення супермаркету "Віртус" та ВКФ "Юна-Сервіс" є таким, що порушує її права як власника зазначених приміщень, оскільки договір оренди або будь-який інший правочин, що надає право займати належне їй на праві власності приміщення, між нею та ВКФ "Юна-сервіс" не укладались.
Добровільно звільнити приміщення ВКФ "Юна-сервіс" відмовляється. Крім того, при огляді приміщення було виявлено, що в приміщенні також розміщені: Повне товариство "Лобмард сінді кат-плюс, Гульцов та компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінансовий світ", суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4, Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Юна-Інтерсервіс", які здійснюють свою господарську діяльність.
На підставі викладеного ОСОБА_3 з урахуванням уточнених позовних вимог просила: усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю ОСОБА_3, а саме: нежилими приміщеннями магазину на
АДРЕСА_1 шляхом виселення ВКФ "Юна-сервіс" та будь-яких інших осіб, що чинять перешкоди в користуванні такою власністю.
У листопаді 2016 року ВКФ "Юна-сервіс" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_2, Мале приватне підприємство "Віртус" (далі - МПП "Віртус"), про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності.
Позовна заява ВКФ "Юна-сервіс" мотивована тим, що їй на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу
від 11 жовтня 2004 року належало нежиле приміщення № АДРЕСА_2 загальною площею 456,2 кв. м на АДРЕСА_1 . До вказаного майна належить: тамбур № 1, хол № 2, обмін валют № 3, відділ туризму № 4, авіа каса № 5, залізнична каса № 6, їдальня № 7, коридори № 8, 11, 11а, кабінети № 9, 12, 13, 14, 15, 16, кладова № 10, туалети № 17, 18, бухгалтерія № 19, сейф № 20, магазин № 21 .
З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики, ВКФ "Юна-сервіс" передало у власність ОСОБА_3 вищевказане майно, за умови повернення цього майна його первісному власнику (ВКФ "Юна-сервіс") після виконання позичальником боргових зобов`язань.
Вказаний правочин було оформлено у формі договору купівлі-продажу
від 25 листопада 2004 року, хоча фактично сторони цього правочину уклали іпотечний договір, з метою забезпечення виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 .
Дійсні наміри ВКФ "Юна-Сервіс" при укладенні договору купівлі-продажу
від 25 листопада 2004 року не співпадають із зовнішньою формою укладеного договору, оскільки ВКФ "Юна-Сервіс" не хотіла продавати вказане вище майно, а вважала, що укладає договір іпотеки.
Оскільки зобов`язання за договором позики є припиненими з огляду на їх виконання, яке проведене ОСОБА_1 належним чином, то іпотека, якою забезпечувались зобов`язання позичальника та яка мала вигляд удаваного договору купівлі-продажу від 25 листопада 2014 року, також є припиненою.
ВКФ "Юна-Сервіс" вказувала, що після придбання нею спірного нежилого приміщення і до його відчуження, за дорученням та за кошти останнього МПП "Віртус" розпочало та провело реконструкцію зазначеного об`єкта нерухомості, внаслідок чого площа спірного нежилого приміщення збільшилась до 1 524,3 кв. м. Оскільки реконструкція була завершена вже після 25 листопада 2004 року, право власності на спірний об`єкт було оформлено на ОСОБА_3 .
На підставі викладеного ВКФ "Юна-сервіс" просила: визнати договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 25 листопада 2004 року удаваним; встановити, що зазначений договір є договором іпотеки, який є таким, що припинений в зв`язку з припиненням основного зобов`язання; визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_9, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11 лютого 2005 року, на підставі якого ОСОБА_3 є власником нежилих приміщень магазину загальною площею 1 524,3 кв. м на АДРЕСА_1 ; визнати за
ВКФ "Юна-сервіс" право власності на нежилі приміщення магазину загальною площею 1 524,3 кв. м на АДРЕСА_1 .
У липні 2017 року Компанія "Кондор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Компанія "Кондор") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ВКФ "Юна-сервіс", треті особи: ОСОБА_2, МПП "Віртус", про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності.
Позовна заява Компанії "Кондор" мотивована тим, що їй на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу
від 27 листопада 2003 року належало нежиле приміщення № 501 загальною площею 195,7 кв. м на АДРЕСА_1 . До вказаного майна належить: кабінети № 1, 2, 3, 10, 11, 19, коридори № 4, 5, 8, 13, 14, КПП № 6, склади № 7, 12, торговий зал № 9, кабінет № 15, кладова № 16, вхід у підвал.
Також Компанії "Кондор" на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 листопада 2003 року належало нежиле приміщення № АДРЕСА_7 загальною площею 417,1 кв. м на
АДРЕСА_1 . До вказаного майна належить: туалет № 17, щитова № 18, кабінети № 20, 21, 22, 24, 25, 31, 33, 34, торгові зали № 23, 27, підсобні приміщення № 26, 32, склади № 28, 29, коридор № 30.
З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики, Компанія "Кондор" передало у власність ОСОБА_3 вищевказане майно, за умови повернення цього майна його первісному власнику (Компанії "Кондор") після виконання позичальником боргових зобов`язань.
Вказаний правочин було оформлено у формі договору купівлі-продажу
від 03 лютого 2003 року, хоча фактично сторони цього правочину уклали іпотечний договір, з метою забезпечення виконання боргових зобов`язань ОСОБА_1 .
Дійсні наміри Компанії "Кондор" при укладенні договору купівлі-продажу
від 03 лютого 2003 року не співпадають із зовнішньою формою укладеного договору, оскільки Компанія "Кондор" не хотіла продавати вказане вище майно, а вважала, що укладає договір іпотеки.
Оскільки зобов`язання за договором позики є припиненими з огляду на їх виконання, яке проведене ОСОБА_1 належним чином, то іпотека, якою забезпечувались зобов`язання позичальника та яка мала вигляд удаваного договору купівлі-продажу від 03 лютого 2003 року, також є припиненою.
Вказувала, що після придбання Компанією "Кондор" спірних нежилих приміщень проведено реконструкцію зазначених об`єктів нерухомості. Оскільки реконструкція була завершена вже після укладення спірного правочину, право власності на ці об`єкти було оформлено на ОСОБА_3 .
На підставі викладеного Компанія "Кондор" просила: визнати договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 03 лютого 2004 року удаваним та встановити, що зазначений договір є договором іпотеки; встановити, що зазначений договір є договором іпотеки, який є таким, що припинений в зв`язку з припиненням основного зобов`язання; визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_9, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11 лютого 2005 року, на підставі якого ОСОБА_3 є власником нежилих приміщень магазину загальною площею 1 524,3 кв. м на АДРЕСА_1 ; визнати за Компанією "Кондор" право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 501 загальною площею 195,7 кв. м. на
АДРЕСА_1 та індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 502 загальною площею
417,1 кв. м на АДРЕСА_1 .
Ухвалами Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня
2016 року, від 08 листопада 2016 року та від 11 липня 2017 року вказані вище позови об`єднані в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2017 року (в складі судді Сегеди О. М.) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано договір позики, укладений між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 27 січня 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у борг 3 000 000 дол. США, припиненим у зв`язку з виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за цим договором у повному обсязі.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Позовні вимоги ВКФ "Юна-Сервіс" задоволено частково.
Визнано договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений
25 листопада 2004 року, відповідно до якого ВКФ "Юна-Сервіс" передало у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність нежиле приміщення АДРЕСА_1, у складі: тамбур - 1, холл - 2, обмін валют - 3, відділ туризму - 4, авіа каса - 5, залізнична каса - 6, їдальня - 7, коридори: 8, 11, 11а, кабінети: 9, 12, 13, 14, 15, 16, кладова - 10, туалети: 17, 18, бухгалтерія - 19, сейф - 20, магазин - 21, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л. С. за реєстровим № 4144, зареєстрований Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єкті нерухомості" 14 грудня 2004 року, номер запису 185, удаваним та встановлено, що зазначений договір є договором іпотеки, який є таким, що припинений в зв`язку з припиненням основного зобов`язання.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_9, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11 лютого 2005 року, на підставі якого ОСОБА_3 є власником нежилих приміщень магазину загальною площею 1 524,3 кв. м на АДРЕСА_1 .
Визнано за ВКФ "Юна-Сервіс" право власності на нерухоме майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху на АДРЕСА_1 загальною площею 911,5 кв. м.
У задоволенні решти позовних вимог ВКФ "Юна-Сервіс" відмовлено.
Позовні вимоги Компанії "Кондор" задоволено частково.
Визнано договір купівлі-продажу, укладений 03 лютого 2004 року, відповідно до якого Компанія "Кондор" продала, а ОСОБА_3 купила індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 501 на АДРЕСА_1 загальною площею 195,7 кв. м, яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: кабінетів: 1, 2, 3, 10, 11, 19, коридорів: 4, 5, 8, 13, 14, КПП - 6, складів: 7, 12, торгового залу - 9, туалету - 15, кладової - 16, входу в підвал, та індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху АДРЕСА_1 загальною площею 417,1 кв. м, яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті:
туалет - 17, щитова - 18, кабінети: 20, 21, 22, 24, 25, 31, 33, 34, торгові зали: 23, 27, підсобні приміщення: 26, 32, склади: 28, 29, коридор - 30, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу
Іллічовою І. А. та зареєстрований у реєстрі за № 633, удаваним та встановлено, що зазначений договір є договором іпотеки, який є таким, що припинений у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.
Визнано за Компанією "Кондор" право власності на індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху № 501 на АДРЕСА_1 загальною площею 195 кв. м, яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: кабінетів: 1, 2, 3, 10, 11, 19, коридорів: 4, 5, 8, 13, 14, КПП - 6, складів: 7, 12, торгового залу - 9, туалету - 15, кладової - 16, входу в підвал, та індивідуально визначене майно у вигляді нежилого приміщення першого поверху АДРЕСА_1 загальною площею 417,1 кв. м, яке складається з приміщень, що відображені у технічному паспорті: туалет - 17, щитова - 18, кабінети: 20, 21, 22, 24, 25, 31, 33, 34, торгові зали: 23, 27, підсобні приміщення: 26, 32, склади: 28, 29, коридор - 30, всього загальною площею 612,8 кв. м.
У задоволенні решти позовних вимог Компанії "Кондор" відмовлено.
Позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВКФ "Юна-Сервіс" судовий збір у розмірі 17 369,06 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Компанії "Кондор" судовий збір у розмірі 15 100 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували правовідносини за договорами позики, які були припиненні у зв`язку з виконанням ОСОБА_1 своїх грошових зобов`язань перед ОСОБА_2 .
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника
ОСОБА_1 за договором позики Компанія "Кондор" і ВКФ "Юна-Сервіс" передали в іпотеку ОСОБА_3 нерухоме майно, про що було оформлено фіктивні договори купівлі-продажу.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 суму позики, нерухоме майно, яке було фактично надане ВКФ "Юна-Сервіс" та Компанією "Кондор" в заставу, повернуто їм не було.
Зобов`язання за договором позики було припинено належним виконанням - поверненням грошових коштів, у зв`язку з чим іпотека вважається припиненою і підстави знаходження об`єктів нерухомості у власності ОСОБА_3 відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ВКФ "Юна-сервіс", Компанії "Кондор" скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2016 року, скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 48 876,38 грн.
Стягнуто з ВКФ "Юна-сервіс" на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 19 105,97 грн.
Стягнуто з Компанії "Кондор" на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 18 370,29 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики та передачу останньому коштів у позику.
Так, поданий до суду договір від 08 грудня 2015 року не є договором позики, оскільки він не підписаний ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 у позові посилається на те, що ОСОБА_2 відмовився від особистого підписання цього договору.
Спірні договори купівлі-продажу не є удаваними правочинами, укладеними як договори іпотеки у забезпечення зобов`язань за договором позики.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ВКФ "Юна-сервіс" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі Компанія "Кондор" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог
ОСОБА_3 не оскаржується, тому судом касаційної інстанції не переглядається відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК
України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом
№ 460-IX).
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що між останнім та ОСОБА_2 не було укладено договір позики, оскільки на підтвердження вказаних обставин до суду була подана розписка. Висновки апеляційного суду, що наявна у матеріалах справи розписка не підтверджує заявлені у справі вимоги позичальника, суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11 листопада 2015 року у справі
№ 6-1967цс15.
Отже, розписка, яка знаходиться у боржника, разом з укладеним договором позики свідчать про наявність між сторонами боргових зобов`язань, які виконані позичальником. Разом з тим, у постанові апеляційного суду не зазначено мотивів, з яких суд виходив, скасовуючи законне та справедливе рішення суду першої інстанції. Крім того, ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про судовий розгляд справи у суді апеляційної інстанції, а також неправильно вирішено питання розподілу судових витрат.
Касаційна скарга ВКФ "Юна-сервіс" мотивована тим, що договори купівлі-продажу від 25 листопада 2004 року та від 03 лютого 2004 року
приховували договори іпотеки, якими забезпечувалось повернення ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_2, тому місцевий суд правильно задовольнив вимоги про визнання договорів купівлі-продажу удаваними, оскільки вони приховували іпотеку, яка припинилась в
звʼязку з припиненням основного зобов`язання, а також про визнання
права власності на частини спірних нежитлових приміщень за
Компанією "Кондор" і ВКФ "Юна-Сервіс".
Висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладали договір купівлі-продажу не ґрунтуються на матеріалах справи. Так, власноруч написана ОСОБА_1 розписка від 27 січня 2005 року про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів, видана ним кредиторові одночасно з укладенням договору позики, та повернута ОСОБА_1 ОСОБА_2 07 липня 2016 року, беззаперечно свідчить про повернення позики. Крім того, апеляційний суд помилкового не задовольнив заяву про відвід колегії суддів. ВКФ "Юна-Сервіс" не було належним чином повідомлено про судовий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга Компанії "Кондор" мотивована тим, що в постанові апеляційного суду не зазначено, з яких мотивів і на підставі яких положень закону скасовано рішення суду першої інстанції в частині встановлених обставин щодо здійснення реконструкції спірних нежитлових приміщень магазину МПП "Віртус" на підставі договору комісії від 01 лютого 2004 року між ВКФ "Юна-Сервіс" та МПП "Віртус", внаслідок чого площа об`єкта збільшилась на 455,3 кв. м; відсутності правових підстав для оформлення свідоцтва про права власності на нерухоме майно на ОСОБА_3 за умови введення об`єкта до експлуатації після реконструкції саме МПП "Віртус" в інтересах ВКФ "Юна-Сервіс"; відсутності належних доказів здійснення ОСОБА_3 оплати за договорами купівлі-продажу; фактичного знаходження об`єкта нерухомості у первісних власників, які володіли приміщенням та використовували у своїй господарській діяльності з оформленням договорів оренди та суборенди.
Крім того, Компанію "Кондор" не було належним чином повідомлено про судовий розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційні скарги, зазначивши, що надана ОСОБА_1 боргова розписка від 27 січня 2005 року про отримання ним 3 000 000 дол. США, містить іншу суму грошових коштів, ніж у договорі від 08 грудня 2015 року, який, в свою чергу не містить підпису ОСОБА_2 , а підписаний іншими особами, а тому не може вважатися договором позики.