ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 623/3164/16-а
адміністративне провадження № К/9901/24048/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.01.2017р. (суддя - Одарюк М.П.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017р. (судді - Сіренко О.І., Любчич Л.В., Спаскін О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про повернення на доопрацювання його документів щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оформлене пунктом 16 протоколу №18 від 07.10.2016р.;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у прийнятті рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату йому такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що суперечить наведеним вище нормативним актам.
Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.01.2017р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017р., позов задоволено.
Скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності особі, звільнених з військової служби про повернення на доопрацювання документів позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оформлене пунктом 16 протоколу від 07.10.2016р. №86.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови у прийнятті рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".
Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, у зв`язку з встановленням позивачу ІІ групи інвалідності та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги позивачу.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що оскільки інвалідність позивачу встановлена у 2012 році, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №499, а не Порядок №975.
Посилається на те, що на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової служби у разі встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення зі служби.
Крім того, посилається на те, що позивачем не надано до відповідача жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. За відсутності вказаних документів неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 21.12.1983р. по 02.02.1986р., з них у складі діючої армії під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, у складі військової частини польова пошта 51884, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 та архівною довідкою від 20.08.2013р. №8/75546. (а.с. 11 - 14)
Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03.12.2012р. №2392 отримані позивачем під час проходження військової служби множинне вогнепальне осколкове поранення голови, обличчя (контузія головного мозку - 1984р.), нижніх кінцівок, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії. ( а.с. 14)
Згідно виписки з Акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААБ №191703 від 20.04.2013р позивачу з 26.04.2013р. встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії. Інвалідність встановлено на строк до 01.05.2015р. із визначенням дати її переогляду 26.04.2015р. (а.с. 15)
Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК серії 12 ААА №104182 позивачу з 15.04.2015р. встановлена ІІ група інвалідності з 01.05.2015р., поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії. Інвалідність встановлено на строк до 01.05.2017р. із визначенням дати її переогляду 26.04.2017р. ( а.с. 15 зворотній бік)
Листом від 22.11.2016р. №2742/ВСЗ позивача повідомлено про те, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07.10.2016р. №86 пункт 16 вирішено повернути документи на доопрацювання, оскільки позивачем не надано документ про встановлення інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби протягом трьох місяців з часу звільнення зі служби, а також документ, що свідчить про обставини повернення.
Крім того, повідомлено, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін, що згідно з ч. 4 ст. 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку №975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності. (а.с. 10)
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975. При цьому право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходження.
Суди виходили з того, що у разі встановлення комісією МСЕК позитивних висновків отримання поранень, контузії та захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дій, надання документів на підтвердження відсутності отримання таких травм внаслідок вчинення особою кримінального чи адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження не є обов`язковим та вирішальним.