ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
Київ
справа №697/154/17
адміністративне провадження №К/9901/34021/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №697/154/17
за позовом Канівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області
третя особа головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Вакуленко Світлана Миколаївна
про визнання дій неправомірними і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
за касаційною скаргою Канівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області
на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Хорошун О.В.)
і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Собківа Я.М., Сорочко Є.О.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Канівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Вакуленко С.М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 січня 2017 року;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 січня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2016 року №697/638/16-а зобов`язано Канівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі також -"Канівське об`єднане УПФУ Черкаської області") відновити ОСОБА_1 з 12 вересня 2015 року виплату пенсії за віком, раніше призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначеною постановою суду від 31 березня 2016 року не визначено кінцеву дату, до якої орган Пенсійного фонду України має здійснювати перерахунок пенсійних виплат ОСОБА_1 .
Оскільки з 1 січня 2016 року відбулися зміни в законодавстві, якими керувався суд під час прийняття вказаного рішення, відновлення і виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 проведено з 12 вересня 2015 року до 31 грудня 2015 року. В травні 2016 року ОСОБА_1 отримала доплату в межах суми платежу за 1 місяць (з 12 вересня 2015року до 11 жовтня 2015 року) у розмірі: 1633,27 грн, доплата за період з 11 жовтня 2015 року до 31 грудня 2015 року нарахована в сумі: 4372,00 грн і виплачена ОСОБА_1 в червні 2016 року. Отже, на думку позивача, постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2016 року №697/638/16-а ним виконано у межах покладених судом зобов`язань і чинного законодавства, а тому відповідач протиправно виніс оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 січня 2017 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, у задоволенні позовних вимог Канівського об`єднаного УПФУ Черкаської області відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, виходили з того, що відкриття виконавчого провадження є процедурою, що організована державою з метою виконання судових рішень. У зв`язку з викладеним, право на виконання рішення суду у процедурі виконавчого провадження є гарантією захисту інтересів стягувача і розглядається в контексті "права на справедливий суд", що передбачено положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вказав суд апеляційної інстанції, всі доводи Канівського об`єднаного УПФУ Черкаської області у поданому позові й у апеляційній скарзі стосуються того, що судове рішення було частково виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. В той же час, позивач не навів жодної правової норми, яка дає підстави стверджувати про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження у зв`язку з цією обставиною.
Водночас перевірка факту виконання рішення суду поза межами виконавчого провадження Законом України "Про виконавче провадження" не передбачена. Лише відкривши виконавче провадження виконавець має право здійснити такі дії і встановити факт виконання чи невиконання рішення суду.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №697/638/16-а від 28 грудня 2016 року правомірні, державний виконавець діяв у спосіб і в межах своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі Канівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області просить скасувати постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2017 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, і ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Канівського об`єднаного УПФУ Черкаської області задовольнити.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що позивач після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження повідомив державного виконавця про виконання рішення суду. Крім того, Канівське об`єднане УПФУ Черкаської області вважає оскаржувану постанову державного виконавця протиправною, оскільки позивач виконав постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2016 року №697/638/16-а.
Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що за результатами здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем не виносилась постанова про стягнення виконавчого збору і стягнення витрат виконавчого провадження, не виділялись зазначені постанови у окремі виконавчі провадження і не стягувались будь-які кошти. Отже, на думку відповідача, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження жодних чином не порушує права та інтереси позивача.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено і зобов`язано Канівське об`єднане УПФУ Черкаської області відновити з 12 вересня 2015 року виплату пенсії за віком, раніше призначеної, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. від 12 січня 2017 року було відкрито виконавче провадження ВП №53234895 щодо примусового виконання виконавчого листа №697/638/16-а, виданого Канівським міськрайонним судом Черкаської області 28 грудня 2016 року про зобов`язання Канівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області відновити ОСОБА_1 з 12 вересня 2015 року виплату пенсії за віком, раніше призначеної, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Як встановлено судом апеляційної інстанції, всі доводи Канівського об`єднаного УПФУ Черкаської області у поданому позові й у апеляційній скарзі стосуються того, що судове рішення було частково виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. В той же час, позивач не навів жодної правової норми, яка дає підстави стверджувати про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження у зв`язку з цією обставиною.
Так, позивач звертав увагу судів на те, що постанову суду №697/638/16-а від 31 березня 2016 року Канівським об`єднаним УПФУ Черкаської області виконано у межах покладених судом зобов`язань і чинного законодавства.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 №1404-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - "рішення") - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.