ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
Київ
справа №2а-10828/11/2670
адміністративне провадження №К/9901/48963/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 у складі головуючого судді Аблова Є.В. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 у складі колегії суддів: Лічевецького І.О., (головуючого), Мельничука В.П., Земляної Г.В. у справі №2а-10828/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом у якому, з урахуванням заяв про зміну та збільшення позовних вимог, просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 211-о від 23.06.2011 про звільнення з посади з підстав передбачених пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України;
- поновити її на державній службі на посаді головного державного податкового інспектора юридичного управління Головного управління ДФС у м. Києві;
- стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на посаді;
- стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві завдану моральну шкоду у розмірі 63 058 грн.;
- стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві матеріальні збитки, що були витрачені на лікування та відновлення здоров`я, в сумі 1 736 грн. 23 коп.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової адміністрації у м. Києві ДПА України №211-о від 23.06.2011 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації у м. Києві, яка була призначена на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків (пункт 3 статті 40 КЗпП України). Поновлено позивача на посаді головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Головного управління ДФС у місті Києві. Стягнуто з Головного управління ДФС у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38 905 грн. 56 коп. В іншій частині позову відмовлено.
2.1. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової адміністрації у м. Києві ДПА України № 211-о від 23.06.2011 "Про звільнення ОСОБА_3 ". Поновлено позивача на посаді головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Головного управління ДФС у місті Києві. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.06.2011 по 05.04.2018 в розмірі 244 878 грн. 26 коп. та 5 000 грн. відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Постанову в частині поновлення позивача на роботі на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 3 023 грн. 18 коп. допущено до негайного виконання.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_4 з 09.02.2010 працювала на посаді головного державного податкового інспектора відділу правової експертизи нормативно-правових актів юридичного управління Державної податкової адміністрація у м. Києві.
3.2. Наказом № 519-о від 13.10.2010 позивача переведено на посаду головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації у м. Києві на період відпустки ОСОБА_5 по догляду за дитиною.
3.3. 27.04.2011 заступником Голови Державної податкової адміністрації у м. Києві видано наказ № 282 "Про проведення службового розслідування", пунктом 1.2 якого зобов`язано провести службове розслідування стосовно ОСОБА_3 щодо порушення вимог Законів України "Про державну службу", "Про державну податкову службу в Україні", "Про інформацію", Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України.
3.4. Згідно наказу № 334 від 20.05.2011 за відмову від отримання та опрацювання доручень начальника відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено премії за травень 2011 року.
3.5. За даними акту службового розслідування №99/14-012/16 від 26.05.2011, позивач 18.03.2011 звернулась до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про заподіяння їй тілесних ушкоджень начальником юридичного управління ДПА у м. Києві ОСОБА_6 . Разом з тим, викладені ОСОБА_3 обставини не підтверджуються поясненнями свідків та висновком судово-медичного дослідження.
3.6. Водночас, акт службового розслідування містить відомості про те, що 18.03.2011 позивач вчинила опір начальнику управління та не надала документи для ознайомлення. Вважаючи, що такими діями позивач порушила Закон України "Про державну службу", Положення про юридичне управління Державної податкової адміністрації у м. Києві, положення про відділ представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації у м. Києві, а також враховуючи, що 20.05.2011 ОСОБА_3 оголошено догану комісія запропонувала притягнути останню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
3.7. Відповідно до наказу №387 від 14.06.2011 "Про результати службових розслідувань" ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
3.8. На виконання названого наказу було видано наказ №211-о від 23.06.2011 "Про звільнення ОСОБА_3 ", яким позивача звільнено з посади головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації у м. Києві на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків.
4. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку про незаконність звільнення ОСОБА_4 , оскільки у спірних правовідносинах не встановлено систематичного невиконання працівником трудових обов`язків.
4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився в висновком суду першої інстанції в частині незаконності звільнення позивача та про необхідність поновлення її на посаді. При цьому, вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати заяви про збільшення позовних вимог та зазначив про необхідність стягнення відповідних сум з дати звільнення позивача з посади.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
7. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, як таке, що є законним та обгрунтованим.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.