ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа №1640/2828/18
адміністративне провадження №К/9901/69277/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Клочка К. І.) від 12 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Старосуда М. І., суддів Яковенка М. М., Лях О. П.) від 28 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - Уповноважена особа Фонду), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд), у якому просив:
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом з рахунку № НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") на суму 138 618,94 грн за рахунок Фонду.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Уповноважена особа Фонду безпідставно не включила його до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" (переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду).
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 12 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, адміністративний позов задовольнив. Зобов`язав Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду за рахунком № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" на суму 138 618,94 грн.
Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2018 року Уповноважена особа Фонду подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права і не дослідили належним чином усіх обставин справи. За позицією скаржника, договір від 04 квітня 2016 року № 980-024-000216042, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитно-Інвестиційний Центр" (далі - ТОВ "Кредитно-Інвестиційний Центр") та договір від 29 квітня 2016 року № 980-024-000231104, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Розрахунковий центр" (далі - ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр"), є договорами позики, а тому такі кошти не є вкладом у розумінні Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).
Також скаржник зазначив, що правочини, які вчинені під час дії відповідної заборони в банку, який віднесений Національним банком України до категорії проблемних, є нікчемними відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VІ.
Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29 січня 2019 року відкрив провадження у цій справі, а ухвалою від 11 березня 2020 року призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
З матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір № 980-024-000157941, за умовами якого позивач передав у власність банку грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а ПАТ "Банк Михайлівський" зобов`язувалася повернути ОСОБА_1 кошти та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.
Того ж дня ПАТ "Банк Михайлівський" перерахував залучені позивачем кошти на підставі зазначеного вище договору в розмірі 60 000,00 грн на рахунок ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр", що підтверджується меморіальним ордером від 03 грудня 2015 року № 497867.
04 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" укладено типовий договір № 980-024-000216042 "Суперкапітал" (інвестиційний), згідно з яким ОСОБА_1 передає у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а товариство зобов`язується повернути кошти ОСОБА_1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, установлених цим договором. ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" повертає ОСОБА_1 кошти у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський".
Судами попередніх інстанцій також установлено, що 29 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" укладено типовий договір № 980-024-000216042 "Суперкапітал" (новий), відповідно до якого ОСОБА_1 передає у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а товариство зобов`язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим договором. ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" повертає ОСОБА_1 кошти у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський".
Того ж дня позивач перерахував ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" кошти в сумі 72 632,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29 квітня 2016 року № 4701507.
18 травня 2016 року між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір № 1805 про відступлення права вимоги за доданими до цього договору реєстрам кредитних договорів.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що 19 травня 2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" повернули на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у ПАТ "Банк Михайлівський" кошти в загальному розмірі 138 618,94 грн (разом з нарахованими процентами), і банк зарахував такі кошти без застережень. Дана інформація підтверджується довідкою про стан рахунку № НОМЕР_1 з 19 травня по 09 серпня 2016 року.
Тобто, станом на 19 травня 2016 року залишок коштів на рахунку позивача № НОМЕР_1 становив 138 618,94 грн.
З матеріалів справи також убачається, що постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ про "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" установлені обмеження в діяльності банку, та банк визнано проблемним.
На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" 23 травня 2016 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
У зв`язку з прийняттям Правлінням Національного банку України рішення від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" у той же день виконавчою дирекцією Фонду було ухвалено рішення № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку".
У подальшому тимчасовою адміністрацією ПАТ "Банк Михайлівський" складено акт від 01 червня 2016 року № 2 "Про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності", де вказано про виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності, а саме: виконання 19 травня 2016 року ПАТ "Банк Михайлівський" платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" з перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 грн.
Згідно до витягу з Додатку 2 до акту від 01 червня 2016 року № 2, складеного та підписаного Уповноваженою особою Фонду, у перелік вкладників, платіжні документи яких від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" 19 травня 2016 року були виконані ПАТ "Банк Михайлівський", входить і ОСОБА_1 із сумою коштів 138 618,87 грн.
01 червня 2016 року Тимчасовою адміністрацією ПАТ "Банк Михайлівський" винесено наказ № 42/2 "Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними", відповідно до якого встановлена нікчемність Депозитного договору та застосовано наслідки такої нікчемності.
У вересні 2016 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про невключення його до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ГФВФО, оскільки договори від 04 квітня 2016 року № 980-024-000216042 (укладений з ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр") та від 29 квітня 2019 року № 980-024-000231104 (укладений з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр") не відповідають вимогам Закону України від 15 листопада 2016 року № 1736-VІІІ "Про внесення змін до деяких Законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших послуг" (далі - Закон № 1736-VІІІ), оскільки цей договір укладено безпосередньо з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без участі ПАТ "Банк Михайлівський", як повіреного.
Вважаючи, що Уповноважена особа Фонду протиправно не включила його до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", що мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач, як вкладник ПАТ "Банк Михайлівський", має право на суму граничного розміру відшкодування коштів за своїм вкладом. За позицією судів, Уповноважена особа Фонду безпідставно віднесла до категорії нікчемних договори від 04 та 29 квітня 2016 року № 980-024-000216042 та № 980-024-000231104 відповідно, укладені між позивачем та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", оскільки такі операції були проведені до початку процедури ліквідації банку. Крім того, Уповноважена особа Фонду не надала доказів, які б свідчили, що зазначений правочин порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина й унаслідок укладання договору банківського вкладу (депозиту) банк взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, або умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом № 4452-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. ФГВФО відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону.
Гарантії ФГВФО є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії ФГВФО чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (ст. 2, 25 Закону № 4452-VI).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, установленому цим Законом, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI називається тимчасовою адміністрацією.
За приписами ч. 2 ст. 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".