ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 300/2050/19
адміністративне провадження № К/9901/3644/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М.М.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 300/2050/19
за позовом ОСОБА_1 до Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, державного виконавця Борис Юлія Борисівни про визнання дій протиправними та скасування постанови від 01 жовтня 2019 року;
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського окружного адміністративного суду (суддя: І. В. Панікар) від 23 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І. І. Запотічний, І. В. Глушко, О. І. Довга) від 16 грудня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківської області, державного виконавця Борис Юлії Борисівни, у якому просив:
- визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу від 01 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 57169452;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 01 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № 57169452;
- стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.
2. Ухвалою Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі, оскільки даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
3. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 04 лютого 2020 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Франківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та передати справу на новий розгляд, за встановленою підсудністю.
4. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року визнано поважними причини та поновлено скаржнику строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії зазначеної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.
5. 28 лютого 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
6. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач оскаржує дії та постанову державного виконавця, вчинені на виконання судового рішення, ухваленого в цивільній справі, то і судовий контроль за його виконанням має здійснюватися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
ІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у справі.
9. Зокрема, у касаційній скарзі зазначає, що згідно судової практики Великої Палати Верховного Суду викладеної у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 766/740/17-ц, від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16, від 16 вересня 2019 року у справі № 681/1637/18, а також вимог статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", оскарження постанов державного виконавця повинно здійснюватися до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
ІІІ. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
11. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
12. Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 171цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
13. В ході дослідження матеріалів адміністративного позову судами встановлено, що 01 жовтня 2019 року постановою державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Борис Ю. Б. при примусовому виконанні виконавчого листа № 461/3787/16-ц від 21 серпня 2018 року, виданого Галицьким районним судом м. Львова, на боржника у виконавчому провадженні № 57169452 ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 66087,57 гривень, що складає 20% від суми заборгованості 330437,86 гривень в користь стягувача ОСОБА_2 .
14. Позивач, боржник у виконавчому провадженні № 57169452, вважає дії державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Борис Ю. Б. щодо накладення штрафу у виконавчому провадженні № 57169452 незаконними, а постанову про накладення штрафу від 01 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні №57169452 такою, що підлягає скасуванню.
15. Тобто, скаржником оскаржуються дії щодо прийняття та постанова державного виконавця із застосування штрафу, ухваленого при здійсненні виконавчого провадження за виконавчим документом виданого за правилами цивільного судочинства.
16. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульований статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VIII).
17. Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
18. За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.