ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2020 року
Київ
справа №803/1643/15
адміністративне провадження №К/9901/25138/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року (головуючий суддя - Ксензюк А.Я.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Гудима Л.Я., судді - Довгополов О.М., Святецький В.В.)
у справі №876/9111/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"
до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (далі - Товариство, ТОВ "Агротехніка", позивач, платник) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач. Контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 26 червня 2015 року за №0003252201, №0003212201, №0003222201;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" 487 грн 20 коп., понесених витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність виконання укладених між позивачем та ПП "Терра", ТОВ "УТФ Зерно", ТОВ "Елітекогруп" та ТОВ "Дк-Ювента" угод, а контролюючим органом не надано належних доказів того, що господарські операції позивача з вказаними вище контрагентами, по яких позивач формував податковий кредит та витрати, не носили реального характеру.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки господарські операції укладені між позивачем та ПП "Терра", ТОВ "УТФ Зерно", ТОВ "Елітекогруп" та ТОВ "Дк-Ювента" у періоді, що перевірявся, реально не виконувались, натомість були спрямовані на мінімізацію грошових зобов`язань Товариства. Вказує, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних не конкретизовано місце навантаження товару, що позбавляє можливості встановити шлях прямування товару, зазначає про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів для виконання умов зазначених договорів, оскільки на ПП "Терра" у перевіряємому періоді числився лише 1 працюючий (директор). Також відповідач посилається на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2017 у справі №755/4742/17.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача заперечень на касаційну скарг не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 14 травня 2015 року по 04 червня 2015 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Агротехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 01 березня 2015 року, та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 01 березня 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2015 року № 2336/22-01/21750952 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- порушення пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.5 138.8, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.4, 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 682 712 грн, в тому числі за 2014 рік на суму 1 682 712 грн;
- порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту всього в сумі 892 278 грн, в тому числі: в лютому 2015 року - 149 961 грн, що призвело до завищення рядка 23.2 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року "Сума від`ємного значення, що перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 22 - рядок 22.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3)" в сумі 149 961 грн, в грудні 2014 року - 448 540 грн, що призвело до завищення рядка 24 декларації "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 - рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду" в сумі 448 540 грн та завищення рядка 31 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року "Сума непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду" в сумі 448 540 грн, в січні 2015 року - 293 777 грн 44 коп, що призвело до завищення рядка 30 декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року "Сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника у банку (рядок 3 таблиці 2 Д2)" в сумі 293 777 грн 44 коп.;
- порушення пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 26 червня 2015 року:
- № 0003252201 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 443 738 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 221 869 грн;
- № 0003212201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2 524 068 грн, в тому числі за основним платежем - 1 682 712 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 841 356 грн;
- № 0003222201 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 448 540 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.