ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 333/1784/16-а
адміністративне провадження № К/9901/22063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017р. (судді - Дадим Ю.М., Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з інвалідністю, що настала внаслідок поранення, контузії, їх наслідків та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у відповідності до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленому Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №499. Вважає, що відповідач діяв протиправно, безпідставно повертаючи його документи без розгляду та прийняття відповідного рішення.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2016р. позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу в призначені та виплаті одноразової грошової, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов`язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у звязку з інвалідністю, що настала внаслідок поранення, контузії, їх наслідків та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби у відповідності зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі, встановленому Порядком та умовами призначення і виплати одноразової допомоги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499, з відповідними змінами.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено частково.
Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги на підставі заяви від 24.07.2015р. та доданих до неї документів та на підставі приписів Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499 та прийняти відповідне рішення.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідачем розглянуто питання щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги, за результатами якого прийнято рішення про відмову у виплаті такої допомоги, що підтверджується листом від 22.10.2015р. №248/3/6/2911, а тому постанова суду апеляційної інстанції, якою зобов`язано Міністерство оборони України розглянути його заяву з метою нарахування та виплати одноразової грошової допомоги є безпідставним та некоректним.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 01.08.1974р. по 26.07.1992р. проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 . (а.с. 11)
Згідно довідки Комунарського районного військового комісаріату від 09.02.2017р. №135 позивач проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан у період з 27.05.1981р. по 20.09.1982р. (а.с. 12)
Згідно свідоцтва про хворобу №1260 від 1982р. Військово-лікарською комісією 340 окружного військового госпіталю ім. П.Ф. Боровського встановлено, що поранення у вигляді сліпого кульового проникаючого торако-абдомінального поранення праворуч з пошкодженням легені, діафрагми, перелому ребра, пошкодженням печінки, отримано позивачем при виконанні обов`язків військової служби. (а.с. 13 - 14)
Згідно Висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 17.04.2012р. №387/ж описані рубці (внаслідок осколкового поранення голови та вогнепального тулубу) є слідством загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкового та вогнепального поранення, які могли бути отримані в період бойових дій у Афганістані у 1982 році. (а.с. 16)
Відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 24.04.2012р. №779 поранення, ЗЧМТ, контузія, їх наслідки, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. (а.с. 17)
Згідно виписки із Акту огляду МСЕК від 16.01.2013р. №496075 та довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №496075 позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково з причин поранення, ЗЧМТ, контузії, їх наслідків та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 18)
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №480688 від 09.09.2013р. при повторному огляді позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково з причин поранення, контузії, їх наслідків та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 19)
24.07.2015р. позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з проханням направити його документи до Комісії Міністерства оборони України для виплати одноразової грошової допомоги у звязку із отриманням інвалідності ІІ групи у 2013 році. При цьому повідомив, що грошову допомогу не отримував. (а.с. 20)
Листом від 03.08.2015р. Запорізький обласний військовий комісаріат надіслав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи позивача для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку від 28.05.2008р. №499. (а.с. 21)
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 22.10.2015р. №248/3/6/2911 позивача повідомлено про відсутність підстав розгляду поданих ним документів, та роз`яснено, що з 01.01.2014р. набрала чинності нова редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийнято новий Порядок від 25.12.2013р. №975, норми яких поширюються тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014р. Оскільки закон не має зворотної дії в часі та оскільки вищевказані норми нового закону на позивача не поширюються (інвалідність встановлено до 01.01.2014р.), підстав для розгляду поданих документів немає і вони підлягають поверненню позивачу без розгляду. (а.с. 23)