ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2020 року
м. Київ
справа № 916/2998/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія Нова"
на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.10.2019 (суддя Бездоля Д.О.)
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 (головуючий - суддя Мишкіна М.А., судді Бєляновський В.В. і Богатир К.В.)
зі справи № 916/2998/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія Нова" (далі - Товариство)
до фізичної особи - підприємця Юраша Руслана Андрійовича (далі - Підприємець)
про визнання інформації недостовірною.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Підприємця про визнання недостовірною інформації, зазначеної у акті приймання-передачі орендованого майна від 01.01.2008, а саме: "Сума у розмірі 650 000 (шістсот п`ятдесят тисяч), 00 грн отримана у повному обсязі. Претензій по оплаті згідно з пунктом 3,2 орендодавець не має".
Позов мотивовано тим, що Товариство не укладало з Підприємцем жодних договорів і не отримувало від Підприємця коштів, про які зазначено в акті приймання-передачі від 01.01.2008, а тому напис "Сума у розмірі 650 000 (шістсот п`ятдесят тисяч), 00 грн отримана у повному обсязі. Претензій по оплаті згідно з пунктом 3,2 орендодавець не має" є недостовірним.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, у відкритті провадження у справі за позовом Товариства до Підприємця про визнання інформації недостовірною - відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Судові рішення мотивовано тим, що інформація, яку просить визнати недостовірною Товариство, була доказом у іншій справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, а тому така вимога по суті є проханням надати повторну судову оцінку наданим суду доказам у раніше розглянутій справі, а тому обраний Товариством спосіб захисту сам по собі не спрямований на ефективне відновлення права позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство вважає ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції такими, що постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та просить ухвалу господарського суду Одеської області від 15.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 916/2998/19 скасувати та постановити нову ухвалу про відкриття провадження за позовною заявою Товариства до Підприємця про визнання недостовірною інформації про те, що "Сума у розмірі 650 000 (шістсот п`ятдесят тисяч), 00 грн отримана у повному обсязі. Претензій по оплаті згідно з пунктом 3,2 орендодавець не має", яка зазначена в акті приймання-передачі від 01.01.2008.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Так, згідно з доводами Товариства:
- Товариство не бажає спростовувати достовірність доказу, а просить визнати інформацію, зазначену в акті прийманні-передачі, недостовірною;
- у судових рішеннях у справі № 29/124-08-3108 акт приймання-передачі від 01.01.2008 не досліджувався з приводу достовірності інформації, зазначеної в ньому;
- акт приймання-передачі від 01.01.2008 при розгляді судами справи № 29/124-08-3108 та справи №2а/1570/8954/2011 не досліджувався та не аналізувався, а був прийнятий безспірно в тому вигляді, в якому він був наданий Підприємцем;
- визнання недостовірною (неправдивою) інформації, зазначеної в акті приймання-передачі від 01.01.2008, має на меті відновлення становища, яке існувало до порушення, а не захист гідності, честі чи ділової репутації;
- господарський суд Одеської області в своєму рішенні у справі №916/2750/18 не зазначив, що спір про достовірність інформації, яка міститься в акті приймання- передачі від 01.01.2008 року не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Доводи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
За змістом статті 94 та частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно з приписами статті 277 Цивільного кодексу України визначено порядок спростування неправдивої інформації та, зокрема, передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
За змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 цього Кодексу, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка зашкоджує діловій репутації господарюючого суб`єкта.
Водночас юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації розуміється опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Як убачається зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання інформації, яка міститься в акті приймання-передачі від 01.01.2008, недостовірною Товариство посилалося на положення статей 1087, 1088 Цивільного кодексу України, постанову Правління Національного банку України від 09.02.2005 № 32, Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, і наголосило на підтвердженні наданими позивачем доказами неможливості проведення Підприємцем платежу у сумі 650 000,00 грн у зв`язку із відсутністю на його банківських рахунках грошових коштів у достатній кількості, відсутності доходу у такій сумі, неможливості здійснення готівкового розрахунку у сумі 650 000,00 грн, а також неможливості розрахунку 01.01.2008, оскільки цей день був святковим, а директор Товариства перебувала на лікуванні в іншому місті.
Водночас суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що інформація, зазначена в акті приймання-передачі від 01.01.2008, стосувалася предмета позову у справі № 29/124-08-3108 і була доказом у цій справі, дослідженим судом, який, у свою чергу, встановив, що акт приймання-передачі від 01.01.2008 із зазначеною у ньому інформацією, у тому числі про отримання орендодавцем 650 000,00 грн і відсутність претензій щодо оплати, підписано директором Товариства.
За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини перша та друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).