ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/24075/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Затулко К.А.,
відповідача 1 - не з`явився,
відповідача 2 - Перетятько С.М.,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Шкурдової Л. М.
від 03.09.2019 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Владимиренко С. В., Демидова А. М., Корсак В. А.
від 11.12.2019
за позовом Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", Національного банку України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна
про визнання іпотечного договору недійсним,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Національного банку України про:
- визнання недійсним іпотечного договору від 16.02.2015, укладеного між Національним банком України, Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Приватним акціонерним товариством "Білоцерківська Теплоелектроцентраль", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрованого в реєстрі за №746;
- визнання недійсним додатку № 1 до іпотечного договору від 16.02.2015, укладеного між Національним банком України, Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Приватним акціонерним товариством "Білоцерківська Теплоелектроцентраль", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрованого в реєстрі за №746;
- визнання недійсним додатку № 2 до іпотечного договору від 16.02.2015, укладеного між Національним банком України, Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Приватним акціонерним товариством "Білоцерківська Теплоелектроцентраль", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрованого в реєстрі за №746 (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог - т. 3 а. с. 187 -192, т. 4 а. с. 107 -109).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: - в іпотечному договорі не вказано розмір кредиту, процентну ставку, не вказано строку виконання зобов`язання, що не відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про заставу"; - іпотечний договір порушує публічний порядок, оскільки фактично спрямований на знищення майна юридичної особи; - ринкова вартість переданого в іпотеку майна перевищує 25 % від вартості активів, а відтак рішення про укладення спірного іпотечного договору мало прийматися загальними зборами акціонерів позивача; - загальними зборами протиправно уповноважено наглядову раду на доповнення, зміну та уточнення переліку майна для передачі в заставу Національному банку України, оскільки було порушено порядок повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів; - іпотечний договір підписано в.о. начальника Головного управління Національного банку України по місту Києву і Київській області Мєзєнцевою І.С., яка не надавала згоду на виконання обов`язків тимчасово відсутнього начальника, в зв`язку з чим не мала повноважень на підписання спірного іпотечного договору.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
16.02.2015 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (позичальник) укладено генеральний кредитний договір про надання стабілізаційного кредиту №44 від 16.02.2015 (далі - генеральний кредитний договір).
Пунктом 1.1 генерального кредитного договору передбачено надання позичальнику кредиту шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у загальній сумі 700 000 000,00 грн на строк з 16.02.2015 до 10.02.2017 (включно). В рамках генерального кредитного договору укладаються окремі кредитні договори. Кредит надається частинами, шляхом оформлення окремих кредитних договорів. Розмір процентної ставки за користування кредитом, порядок її зміни, графік погашення кредиту зазначається у кожному окремому договорі.
В рамках генерального кредитного договору сторони уклали кредитні договори №44/1 від 16.02.2015, №44/2 від 24.02.2015, №44/3 від 03.03.2015, №44/4 від 13.03.2015, №44/5 від 20.03.2015, №44/6 від 27.03.2015, №44/7 від 03.04.2015, №44/8 від 14.04.2015, №44/9 від 21.04.2015, №44/10 від 28.04.2015.
Пунктами 10.1, 10.2 статуту Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" передбачено, що управління товариством здійснюють: загальні збори акціонерів, наглядова рада, директор та ревізійна комісія. Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів.
Відповідно до пункту 10.2.6.25 статуту Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт та послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 % вартості активів за даними останньої фінансової звітності товариства.
Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" була надана згода на надання в іпотеку Національному банку України єдиного майнового комплексу, устаткування, обладнання, машини, інвентар, мережі, передавальні пристрої та транспортні засоби згідно із наведеним переліком. Таке рішення було оформлено протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" від 28.11.2014.
16.02.2015, в якості забезпечення виконання зобов`язань за генеральним кредитним договором, між Національним банком України (іпотекодержатель), Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (позичальник) та Приватним акціонерним товариством "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір від 16.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за №746 (далі - іпотечний договір).
Згідно із умовами іпотечного договору позивач надав в іпотеку належне йому на праві власності майно:
- єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Запорожця Петра, будинок 361 (предмет іпотеки-1);
- устаткування, обладнання, машини та інвентар, мережі та передавальні пристрої, перелік яких зазначено в додатку №1 та транспортні засоби, перелік яких зазначено в додатку №2 (предмет іпотеки-2).
В додатку №1 до іпотечного договору наведено перелік майна в кількості 1461 одиниця. В додатку №2 до іпотечного договору наведено перелік транспортних засобів в кількості 28 одиниць.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019, у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- Законом України "Про іпотеку" передбачено передачу в іпотеку підприємства, як майнового комплексу разом з усіма його приналежностями, що спростовує твердження позивача про неможливість передачі в іпотеку одночасно нерухомого та рухомого майна;
- іпотечний договір згідно із вимогами статті 18 Закону України "Про іпотеку" містить всі істотні умови, необхідні для цього виду угод, зокрема: зміст і розмір основного зобов`язання, строк та порядок його виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації;
- спірний іпотечний договір від 16.02.2015 підписано від імені позивача директором Кривенко Василем Васильовичем, який діяв на підставі статуту, протоколу засідання загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" від 23.04.2014 та наказу №273-к від 04.05.2001;
- аргумент позивача про проведення позачергових загальних зборів акціонерів 28.11.2014 із порушеннями законодавства та статуту Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль", за результатами рішення яких керівником цього товариства було укладено спірний іпотечний договір від 16.02.2015, не може бути підставою для визнання недійсним цього договору, оскільки не усуває факту законності дій керівника щодо виконання рішення загальних зборів;
- договір іпотеки від імені Національного банку України підписано особою, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності і відповідно було наявне волевиявлення Національного банку України на укладання цього правочину;
- позивачем не доведено суду, що оспорюваний іпотечний договір від 16.02.2015 порушує публічний порядок.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у даній справі, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням статті 129-1 Конституції України, статей 186, 203, 215, 228, 628 Цивільного кодексу України, статті 12 Закону України "Про заставу", та з порушенням статей 35, 38, 75, 78, 227, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України;
- рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному досліджені наявних у справі доказів, та є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються матеріалами справи.
6. Доводи інших учасників справи
Національний банк України подав відзив на касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль", в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
7. Розгляд клопотань
В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" просить зупинити провадження у справі № 910/24075/16 до вирішення Господарським судом Київської області справи № 911/554/17 за позовом Frold Projekt Limited до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів та набрання рішенням по справі № 911/554/17 законної сили, оскільки вважає, що справи № 910/24075/16 та № 911/554/17 є пов`язаними і обставини, які будуть встановлені у справі № 911/554/17 за результатами її розгляду, будуть становити преюдиційне значення для справи № 910/24075/16 та свідчити про наявність чи відсутність обґрунтованості позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та Національного банку України про визнання іпотечного договору недійсним.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що оцінка об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи повинна здійснюватися судом за результатами оцінки зібраних у справі доказів та встановлених обставин.
Разом з тим, з огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень.
З огляду на викладене та повноваження суду касаційної інстанції, клопотання Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
За положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).
На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний іпотечний договір від 16.02.2015 підписано від імені позивача директором Кривенком В.В., який діяв на підставі статуту, протоколу засідання загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" від 23.04.2014 та наказу №273-к від 04.05.2001.
Такими діями директор Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, передбачені пунктом 10.4 статуту Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль".
Питання недійсності рішення про призначення директором Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" Кривенка В.В., оформленого протоколом засідання загальних зборів акціонерів від 23.04.2014, у встановленому законом порядку жодним учасником товариства не порушувалося і в судовому порядку не вирішувалося.
Відомості про керівника юридичної особи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу України, є достатнім підтвердженням повноважень такої особи, зокрема перед третіми особами.
Пунктами 10.1, 10.2 статуту Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" передбачено, що управління товариством здійснюють: загальні збори акціонерів, наглядова рада, директор та ревізійна комісія. Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів.