ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/1927/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військового прокурора Київського гарнізону
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 (колегія суддів у складі: Сулім В.В. головуючий, Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Міністерства оборони України
до 1. Міністерства інфраструктури України; 2. Акціонерного товариства "Укрпошта"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Концерн "Військторгсервіс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
Головне територіальне управління юстиції в Одеській області
про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування запису у реєстрі та витребування майна
за участю:
позивача: Бабін Д.А. (положення)
відповідача-2: Сурікова Л.О. (адвокат)
прокурора: Шекшеєва В.С. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Міністерство оборони України (далі-позивач) звернулося у суд з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі-відповідач-1), Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі-відповідач-2), згідно якого просило: визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.11.2015, серія СТВ 258136, індексний номер: 46797954 (далі-Свідоцтво), яке зареєстровано за державою в особі відповідача-1, а саме на будинок відділення зв`язку, загальною площею 131,3 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, смт.Чорноморське, вулиця Гвардійська, будинок 40 (далі-нерухоме майно); скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за державою в особі відповідача-1 права власності на нерухоме майно; витребувати від відповідача-2 приміщення магазину "Черговий", загальною площею 136 кв.м, яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район (колишній Комінтернівський район), смт.Чорноморське, вул.Гвардійська, 40/50 (далі-приміщення магазину) шляхом звільнення даного приміщення від обладнання та майна, яке у ньому перебуває та належить відповідачу-2.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Свідоцтво та відповідний запис щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем-1 є незаконними та підлягають скасуванню в судовому порядку, оскільки порушують права позивача, як власника нерухомого майна, яке підлягає витребуванню від відповідача-2.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019, в позові відмовлено.
2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що права та інтереси позивача в частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування Свідоцтва та витребування приміщення магазину не порушені, а вимоги в частині скасування реєстрації та витребування майна є похідними вимогами, що виключає підстави для задоволення позову. При цьому суди вказали на те, що підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності на якому наполягав відповідач-2, відсутні, оскільки права позивача не порушені.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі військовий прокурор Київського гарнізону просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що: спірному приміщенню органом місцевого самоврядування не присвоювалась адреса вул.Гвардійська, 40, оскільки згідно рішення Чорноморської селищної ради від 12.04.2013 № 19 за цією адресою знаходиться багатоквартирний житловий будинок; будь-яких рішень позивачем про передачу нерухомого майна у власність відповідачу-1 у встановленому законом порядку не приймалося; нерухоме майно, яке використовує відповідач-2, є власністю позивача та використовується відповідачем-2 без згоди власника; судами не враховані обставини, які встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 26.09.2005 у справі № 9-16/322-05-9491; відділення поштового зв`язку по вул.Гвардійська, 40 та магазин "Черговий" по вул.Гвардійська, 40/50 є одним і тим же об`єктом нерухомого майна; суди порушили правила виключної підсудності розгляду справ, яке виразилося в тому, що нерухоме майно знаходиться в Одеській області, тому справа повинна розглядатися Господарським судом Одеської області; прокурор не брав участі у розгляді справи у суді першої інстанції, що унеможливило заявити про її непідсудність Господарському суду міста Києва.
3.3. Відповідач-1 у письмових поясненнях на касаційну скаргу просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
3.4. Подані позивачем письмові пояснення до касаційної скарги не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.
Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).
Отже оскільки подані пояснення не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак не додано документу про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, подані пояснення залишаються без розгляду.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що магазин "Черговий", загальною площею 136 кв.м, який знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район (колишній Комінтернівський район), смт.Чорноморське, вул.Гвардійська, 40/50 перебуває у державній власності в особі позивача та на праві повного господарського відання Концерну "Військторгсервіс".
4.2. У період з 01.04.2013 по 13.02.2014 співробітниками Південного територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України було проведено аудит фінансово-господарської діяльності філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (далі-Філія), за результатами якого встановлено, що приміщення магазину за відсутності будь-яких договорів самовільно займає Українське державне підприємство поштового зв`язку "Укрпошта" (далі-Укрпошта) та здійснює у ньому господарську діяльність. За наслідками аудиту Філії були надані обов`язкові до виконання рекомендації.
4.3. Філія за результатами проведеного аудиту, неодноразово зверталася з відповідними листами до Укрпошти з пропозицією укласти договір оренди приміщення магазину.
4.4. Листом від 18.02.2016 № 15-18а-103 Укрпошта в особі Одеської дирекції повідомила Філію про те, що вона має на балансі приміщення, загальною площею 131,3 кв.м, за адресою: вул.Гвардійська, 40, смт.Чорноморське, Комінтернівського району, Одеської області, у якому розташовано відділення Укрпошти та воно належить до державної власності в особі відповідача-1, що підтверджується відповідним свідоцтвом.
4.5. Суди встановили, що 03.11.2015 Комінтернівським районним управлінням юстиції Одеської області було зареєстровано право власності держави в особі відповідача-1 на будинок відділення зв`язку (далі-Відділення зв`язку), загальною площею 131,3 кв.м, який знаходиться за адресою: Одеська область. Комінтернівський район, смт. Чорноморське, вулиця Гвардійська, 40, що підтверджується Свідоцтвом та відповідною інформаційною довідкою про здійснення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4.6. З метою отримання відомостей щодо присвоєння адреси Відділенню зв`язку, Філія зверталася з відповідним запитом до Чорноморської селищної ради, яка листом від 30.11.2016 № 589/02-18/4/961 повідомила, що адреса по вулиці Гвардійська, 40 не присвоювалась Відділенню зв`язку та згідно рішення цієї ж ради від 12.04.2013 № 19 по вулиці Гвардійська, 40 знаходиться багатоквартирний житловий будинок.
4.7. При цьому суди встановили, що відповідачі є добросовісними набувачами нерухомого майна, а приміщення магазину та Відділення зв`язку не є одним і тим же об`єктом нерухомості, оскільки вони відрізняються реєстраційними номерами об`єктів нерухомого майна, їх площею та адресами.
4.8. Також встановлено, що відповідачем-2 було подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
4.9. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно частини першої статі 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно із пунктом 4 частини 2 статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.
За змістом частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з приписами статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).